Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова
Навчально-науковий інститут громадського здоровʼя

Загальна інформація

ЗАГАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ

 

СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНО-НАУКОВОГО ІНСТИТУТУ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я, БІОЛОГІЇ, КОНТРОЛЮ ТА ПРОФІЛАКТИКИ ХВОРОБ ВІННИЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО МЕДИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ім. М.І. ПИРОГОВА

 

До складу навчально-наукового Інституту громадського здоров’я, біології, контролю та профілактики хвороб Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова:

·     кафедра загальної гігієни та екології

·     кафедра соціальної медицини на організації охорони здоров’я

·     кафедра епідеміології

·     кафедра медичної біології

·     кафедра менеджменту та маркетингу

·     UNICOM-центр громадського здоров’я Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова

·     офіс та організаційно-навчально-наукові структури Інституту

 

ЧИМ МИ ЗАЙМАЄМОСЬ

 

Інститут громадського здоров’я, біології, контролю та профілактики хвороб (Educational and Research Institute of Public Health, Biology, Disease Control and Prevention) Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова Інститут є структурним підрозділом закладу вищої освіти, який об’єднує в кафедри, навчальні, науково-дослідні і експериментальні лабораторії, що здійснюють освітню діяльність і проводять наукові дослідження.

Інститут створений з метою підготовки сучасних спеціалістів (бакалаврів та магістрів медичного і біологічного профілю), які повинні в достатній мірі володіти медичними та біологічними знаннями і навичками, а також передбачає проведення наукових досліджень відповідно до його профілю.

У своїй діяльності інститут керується Законом України “Про вищу освіту”, іншими законодавчими та нормативно-правовими актами Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Національного агентства з забезпечення якості вищої освіти України, рішеннями Вченої ради Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова, організаційно-розпорядчими документами, наказами і розпорядженнями Ректора і адміністрації закладу вищої освіти.

Основними структурними підрозділами Інституту є кафедри з їх навчальними приміщеннями, кабінетами, лабораторіями, комп’ютерними класами, навчальними симуляційними залами і науковим оснащенням, а також спеціалізована профільна наукова лабораторія.

 

ЯКИМИ Є МЕТА ТА ПРОВІДНІ ЗАВДАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ІНСТИТУТУ

 

Головна мета діяльності Інституту полягає в організації і здійсненні на високому рівні навчальної, навчально-методичної і наукової роботи із закріплених за його окремими структурними підрозділами дисциплін та виховної роботи серед здобувачів освіти Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова.

Тому провідними завданнями Інституту слід вважати:

  • забезпечення підготовки висококваліфікованих спеціалістів (бакалаврів та магістрів медичного і біологічного профілю) за всіма формами навчання, що передбачені освітніми програмами та навчальними планами.
  • постійна активна діяльність над введенням нових прогресивних технологій організації навчальної діяльності та наукового процесу.
  • розроблення в установленому порядку навчальних і робочих програми з дисциплін, що викладаються окремими кафедрами, які відображають останні досягнення науки, техніки і культури та перспективи їх розвитку, враховують потреби різних галузей медицини і біології, реалії міжнародного та національного наукового і освітнього простору, регіональні умови, традиції та особливості організації навчальної і позанавчальної діяльності здобувачів освіти.
  • забезпечення безперервного удосконалення якості процесу викладання, активізацію проведення лекційних, практичних, лабораторних і семінарських занять, самостійної роботи здобувачів освіти, набуття необхідних практичних навичок, розвиток творчих здібностей студентської молоді.
  • здійснення підвищення кваліфікації науково-педагогічних працівників, встановлення творчих зв’язків з кафедрами інших закладів освіти та структурними підрозділами науково-дослідних установ.
  • проведення комплексного методичного, наукового та організаційного забезпечення викладання навчальних дисциплін кафедрами, яке передбачає підготовку підручників і навчальних посібників, розробку навчально-методичної літератури, використання сучасних технологій навчання, раціональне використання методичних прийомів, найкращих форм і методів викладання та ефективне використання сучасної навчальної техніки і комп’ютерних технологій.
  • узагальнення досвіду роботи кращих викладачів, надання допомоги молодим викладачам в оволодінні педагогічною майстерністю та засвоєнні основ виконання наукових досліджень.
  • пропагування наукових знань шляхом участі навчально-педагогічних працівників та інших співробітників інституту в роботі професійних асоціацій, науково-практичних товариств, конгресів, з’їздів, конференцій, семінарів, виступів перед колективами установ, закладів, організацій та на підставі публікацій у фахових наукових періодичних виданнях.
  • проведення наукових досліджень з найважливіших фундаментальних і прикладних питань профілактичної, теоретичної і клінічної медицини та біології, а також в інших галузях науки і практики.
  • заслуховування звітів кафедр та інших структурних підрозділів Інституту про навчальну та наукову роботу.
  • заслуховування наукових доповідей кандидатів до вступу в докторантуру і аспірантуру, здійснення аналізу стану виконання індивідуальних планів роботи науково-педагогічних і наукових співробітників, докторантів і аспірантів під час виконання планових науково-дослідних робіт і дисертаційних досліджень, здійснення експертного аналізу дисертацій, які подані до захисту докторантами, аспірантами і співробітниками кафедр на підставі організації публічної презентації їх результатів.
  • заслуховування звітів аспірантів про виконання індивідуальних планів, за результатами яких вони щорічно атестуються науковими керівниками.
  • надання Вченій раді мотивованих висновків про надання здобувачем творчої відпустки для своєчасного завершення роботи над дисертацією.

 

ОСНОВНІ ФУНКЦІЇЇ, ЯКІ ВИКОНУЄ ІНСТИТУТ

 

Ураховуючи наведене вище, Інститут виконує наступні функції:

  • розглядає і передає на затвердження в установленому порядку навчальні та робочі програми з дисциплін, що викладаються окремими кафедрами, які відображають останні досягнення науки, техніки, культури і перспективи їх розвитку, враховують потреби різних галузей медицини і біології, реалії міжнародного та національного наукового і освітнього простору, регіональні умови та особливості організації навчальної та позанавчальної діяльності здобувачів освіти.
  • забезпечує безперервне удосконалення якості викладання; на основі підвищення рівня читання лекцій як провідної форми навчання; активізації проведення практичних, лабораторних і семінарських занять та самостійної роботи здобувачів освіти як ефективних форм закріплення знань, придбання необхідних практичних навичок, розвиток творчих здібностей студентської молоді.
  • здійснює підвищення кваліфікації науково-педагогічних кадрів, встановлює творчі зв’язки з іншими закладами освіти, науково-дослідними установами.
  • вивчає і підсумовує досвід роботи кращих викладачів та надає допомогу молодим викладачам в оволодінні педагогічною майстерністю, засвоєнні основ виконання наукових досліджень.
  • проводить комплексне методичне забезпечення навчальних дисциплін кафедр, що передбачає підготовку підручників і навчальних посібників, розробку навчально-методичної літератури щодо проведення основних видів навчальних занять, а також інших посібників, які передбачають використання сучасних технологій навчання, раціональне використання методичних прийомів, найкращих форм і методів викладання та ефективне використання сучасної навчальної техніки, наукового і лабораторного обладнання та комп’ютерних технологій.
  • здійснює пропагування наукових знань шляхом участі науково-педагогічних працівників та інших співробітників кафедр в роботі професійних асоціацій, науково-практичних товариств, конгресів, з’їздів, конференцій, семінарів, виступів перед колективами установ, закладів, організацій та на підставі публікацій у фахових наукових періодичних виданнях.
  • проводить наукові дослідження з найважливіших фундаментальних і прикладних питань профілактичної, теоретичної і клінічної медицини та біології, а також в інших галузях науки і практики.

 

ЧОМУ ЦЕ АКТУАЛЬНО

 

Здоров’я населення є однією з найбільших цінностей, необхідною умовою для соціально-економічного розвитку країни. Створення оптимальних умов для реалізації потенціалу кожної особи впродовж всього життя, досягнення європейських стандартів якості життя та благополуччя населення є одним із основних пріоритетів розвитку медичної науки і практики.

Успадкована з радянського періоду комплексна модель організації охорони здоров’я, за якої вся сфера здоров’язбереження належала до державної власності та фінансувалася державою, була спрямована на утримання лікарень, характеризувалася фрагментарним управлінням, зосередженим переважно на лікуванні нетяжких гострих станів та фактичною відсутністю профілактики. Система практично ігнорувала потреби здорового населення, що не давало змоги стримувати та системно впливати на підвищення рівня неінфекційних захворювань.

За роки незалежності України поодинокі заходи щодо реформування системи охорони здоров’я тільки поглибили кризу профілактичної медицини. Причинами критичної ситуації, яка склалася із станом здоров’я населення, є соціально-економічна криза, несприятлива екологічна ситуація, високий рівень поширеності тютюнокуріння, вживання алкоголю та наркотичних засобів, недостатні фізичні навантаження, нездорове харчування, пандемія COVID-19, а також військова агресія російської федерації.

З огляду на зазначене нагальною потребою є проведення комплексної реформи системи охорони здоров’я, і, передусім, сфери громадського здоров’я.

 

СИСТЕМА ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я, ЯКОЮ ВОНА Є

 

У цьому контексті слід відзначити, система громадського здоров’я являє собою комплекс інструментів, процедур та заходів, що реалізуються державними та недержавними інституціями для зміцнення здоров’я населення, попередження захворювань, збільшення тривалості активного та працездатного віку і заохочення до здорового способу життя шляхом об’єднання зусиль усього суспільства.

Система громадського здоров’я як основа профілактичної медицини повинна передбачати основні заходи у сфері охорони здоров’я та бути спрямованою на збереження здоров’я населення і зменшення обсягу витрат на медичне обслуговування.

На сьогодні наявні поодинокі елементи системи громадського здоров’я діють незлагоджено та потребують оптимізації існуючих ресурсів та суттєвого збільшення ефективності управління ними.

Загалом слід підкреслити, що сучасне громадське здоров’я – це робота багатопрофільних бригад громадського здоров’я, включаючи лікарів, що спеціалізуються в галузі громадського здоров’я / комунальної медицини / інфекційних захворювань, психологів, епідеміологів, біостатистиків, медичних мікробіологів / посадових осіб із санітарного стану навколишнього середовища / фармацевтів, стоматологів, медичних сестер за напрямком громадського здоров’я, дієтологів і нутриціологів, ветеринарів, юристів у галузі громадського здоров’я, соціологів, спеціалістів з розвитку громад, експертів комунікації, спеціалістів з біоетики, тощо.

 

ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ СУЧАСНОЇ СИСТЕМИ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я

 

В Україні, починаючи з 2014 року активно впроваджується система громадського здоров’я на всіх рівнях управління. До цього процесу залучені, крім галузі охорони здоров’я, система освіти, промисловість, приватний сектор, засоби масової інформації, науковці.

У 2016 році Кабінет Міністрів України схвалив Концепцію розвитку системи громадського здоров’я.

У 2018 році в Україні запроваджено принцип збереження здоров'я населення, за якого всі ухваленні урядом рішення аналізуватимуться з точки зору впливу їх реалізації на громадське здоров'я.

У 2022 році Верховною радою держави прийнятий Закон “Про систему громадського здоров’я”

Більшість країн визнають важливість програм охорони громадського здоров’я для зниження захворюваності, інвалідності, а також ефектів старіння та інших фізичних і психічних станів здоров’я,

Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) визначає 10 основних оперативних функцій громадського здоров’я, а саме:

  • епідеміологічний нагляд та оцінювання стану здоров’я і благополуччя населення;
  • моніторинг та реагування на небезпеку для здоров’я під час надзвичайних ситуацій;
  • захист здоров’я, у тому числі безпеки навколишнього середовища, праці, харчових продуктів тощо;
  • зміцнення здоров’я, зокрема вплив на соціальні детермінанти і скорочення нерівності за показниками здоров’я;
  • профілактика хвороб, у тому числі раннє виявлення порушень здоров’я;
  • забезпечення стратегічного управління в інтересах здоров’я і благополуччя;
  • забезпечення сфери суспільної охорони громадського здоров’я достатньою кількістю кваліфікованих кадрів;
  • створення стійких організаційних структур і забезпечення їх фінансування;
  • виконання інформаційно-роз’яснювальної діяльності (адвокації), комунікації та мобілізації в інтересах здоров’я;
  • сприяння розвитку досліджень у сфері охорони громадського здоров’я для наукового обґрунтування відповідної політики і практики.

Зокрема, програми нагляду у сфері громадського здоров'я можуть:

  • слугувати системою раннього попередження про можливі надзвичайні ситуації у сфері громадського здоров'я;
  • документувати вплив втручання або відслідковувати прогрес щодо зазначених цілей;
  • здійснювати моніторинг та уточнення епідеміології проблем зі здоров’ям, що дозволяє визначати пріоритети, а також розробляти політики і стратегій в галузі охорони здоров’я;
  • проводити діагностику, дослідження і моніторинг проблем зі здоров’ям і небезпек для здоров’я спільноти.

 

ЗДОРОВ’Я КОНКРЕТНОЇ ЛЮДИНИ – ГОЛОВНИЙ ПРІОРИТЕТ СИСТЕМИ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я

 

Громадське здоров’я не лише поліпшує здоров’я населення шляхом реалізації специфічних заходів на популяційному рівні, але й виявляє та оцінює потреби населення у медичному забезпеченні, включаючи:

  • оцінку поточних медичних послуг та визначення, чи вони відповідають цілям системи охорони здоров’я;
  • з’ясування потреб відповідно до думки фахівців в області охорони здоров’я, представників громадськості та інших зацікавлених сторін;
  • визначення найбільш доречних дій;
  • врахування потреби в ресурсах для запропонованих дій та оцінка їх економічної ефективності;
  • підтримку прийняття рішень у охороні здоров’я та плануванні медичних послуг, включаючи будь-які необхідні зміни.

У медико-соціальних дослідженнях під час здійснення оцінки стану здоров'я виділяють 4 рівні:

  • перший рівень – здоров’я окремої людини –- індивідуальне здоров'я;
  • другий рівень – здоров’я соціальних та етнічних груп – групове здоров’я;
  • третій рівень – здоров’я населення адміністративних територій –регіональне здоров’я;
  • четвертий рівень – здоров’я популяції, суспільства загалом – громадське здоров’я.

На думку експертів ВООЗ, в медичній статистиці під з здоров’ям на індивідуальному рівні розуміється відсутність виявлених розладів і захворювань, а на популяційному рівні – процес зниження рівня смертності, захворюваності та інвалідності, а також підвищення оцінюваного рівня здоров’я.

Громадське здоров'я, на думку ВООЗ, слід розглядати як ресурс національної безпеки, засіб, що дозволяє людям жити благополучним, продуктивним і якісним життям.

Всі люди повинні мати доступ до необхідних для забезпечення здоров'я ресурсів.

За класичним визначенням Уінслоу (1920), “охорона громадського здоров’я – це наука і мистецтво запобігання хворобі, подовження життя і охорони здоров'я, забезпечення стану оптимальної життєдіяльності за рахунок організованих зусиль суспільства за такими напрямами:

• оздоровлення навколишнього середовища, санітарний контроль;

• контроль масових інфекцій;

• просвіта населення з питань здоров’я і гігієни;

• організація медичної допомоги і догляду, рання діагностика небезпечних хвороб і запобігання їм, розвиток соціальних послуг, забезпечення кожному гідного рівня життя для підтримки здоров’я, розподіл соціальних благ таким чином, щоб кожний громадянин зміг реалізовувати своє право на здоров'я і довголіття”.

Тому етою викладання навчальних дисциплін “Громадське здоров’я” та “Менеджмент в охороні здоров’я: є розуміння сучасних концепцій та методів аналізу даних, матеріалів та методів наведених в наукових публікаціях за обраною темою/спеціалізацією

Разом з тим як основні завданнями вивчення дисципліни слід відзначити оволодіння знаннями та навичками щодо:

  • вимірювання та прогнозування тенденцій суспільного здоров’я;
  • визначення стратегії дослідження та об’єктивної оцінки стану здоров’я індивідуума;
  • обґрунтування планів розвитку охорони здоров’я та оцінки їх ефективності;
  • здійснення аналізу популяційних даних та їх презентації, здійснення базових процедур оцінки економічної ефективності популяційних втручань та відповідної сучасної термінології.

Положення

Закон України Про систему громадського здоров’я Навчальний план Громадcьке здоров'я (1 курс) другого (магістерського) рівня вищої освіти Навчальний план Менеджмент в охороні здоров’я (1 курс) другого (магістерського) рівня вищої освіти ОНП Громадське здоров’я третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти ОНП Менеджмент третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти ОПП Громадське здоров’я другого (магістерського) рівня вищої освіти ОПП Менеджмент в охороні здоров’я другого (магістерського) рівня вищої освіти Положення про Вчену раду ННІ громадського здоров'я, біології, конролю та профілактики хвороб Положення про ННІ громадського здоров'я, біології, конролю та профілактики хвороб Стандарт вищої освіти. Другий (магістерський) рівень. Спеціальність 073 – Менеджмент Стандарт вищої освіти. Другий (магістерський) рівень. Спеціальність 229 – Громадське здоров'я Стандарт вищої освіти. Перший (бакалаврський) рівень. Спеціальність 073 – Менеджемент Стандарт вищої освіти. Перший (бакалаврський) рівень. Спеціальність 229 – Громадське здоров'я Стандарт вищої освіти. Третій (освітньо-науковий) рівень. Спеціальність 073 – Менеджмент Стандарт вищої освіти. Третій (освітньо-науковий) рівень. Спеціальність 229 – Громадське здоров'я

Іcторія факультету

ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ НАВЧАЛЬНО-НАУКОВОГО ІНСТИТУТУ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я, БІОЛОГІЇ, КОНТРОЛЮ ТА ПРОФІЛАКТИКИ ХВОРОБ

 

 

НАУКОВА ШКОЛА ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я ТА ПРОФІЛАКТИЧНОЇ МЕДИЦИНИ ВІННИЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО МЕДИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМ. М. І. ПИРОГОВА

 

“Майбутнє належить медицині попереджувальній”

М. І. Пирогов

 

“Фунт профілактики переважає пуди лікування”

М. Я. Мудров

 

“Чим далі просувається наука у вивченні причин хвороб, тим більш актуальним стає те загальне положення, що попередити розвиток хвороб значно легше, аніж лікувати їх”

І. І. Мечников

 

Наукова школа громадського здоров’я та профілактичної медицини Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова, в центрі розробок якої нині перебувають питання в центрі розробок перебувають питання: моніторингу особливостей впливу чинників навколишнього середовища на організм людини; наукові проблеми гігієни дітей, підлітків і молоді; університетської гігієни; психофізіології та психогігієни: гігієни адаптаційного процесу; питання профілактики сезонної алергії; проблеми запобігання виникнення новоутворень і серцево-судинних захворювань; обґрунтування сучасних заходів профілактики стрес-асоційованих захворювань серед військовослужбовців тощо формувалась і розвивається на перетині цілого ряду наукових шкіл, а саме:

  • Вінницької гігієнічної наукової школи
  • Вінницької наукової школи соціальної медицини
  • Вінницької епідеміологічної наукової школи
  • Вінницької біологічної наукової школи
  • Вінницької наукової школи менеджменту

Сьогодні це потужний механізм, який вирішує цілий ряд нагальних проблем профілактичної медицини і громадського здоров’я. Зокрема. протягом 33 років існування незалежної України захищено: 35 дисертацій із спеціальності 14.02.01 – Гігієна та професійна патологія (5 – докторських, 29 – кандидатських, 1–- PhD), 20 дисертацій із спеціальності 14.02.03 – Соціальна медицина (4 – докторських, 15 – кандидатських, 1 – PhD).

Протягом 2004-2024 років опубліковано 1500 наукових та навчально-методичних праць, в тому числі 37 монографій, 14 підручників, 70 навчальних посібників, 11 навчальних програм, 13 патентів, 12 методичних рекомендацій, 30 інформаційних листів, 19 галузевих нововведень тощо.

 

ВІННИЦЬКА НАУКОВА ГІГІЄНІЧНА ШКОЛА

 

Кафедра загальної гігієни та екології Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова організована у 1934 році. Саме у цей час на базі існуючих протягом попередніх років фармацевтичного інституту (1921–1930 роки), заочного медичного інституту – філіалу Всеукраїнського інституту заочної медичної освіти (1930–1932 роки), вечірнього виробничого медичного інституту (1932–1934 роки) і, що надзвичайно цікаво та важливо, науково-дослідного інституту сільської гігієни (1932–1934 роки) був відкритий стаціонарний Вінницький державний медичний інститут з викладанням на лікувально-профілактичному і фармацевтичному факультетах.

Причому визначальну роль у цій події відіграв один із фундаторів вітчизняної гігієнічної науки Л. І. Медведь, згодом академік та міністр охорони здоров’я України, який декілька років керував вечірнім виробничим медичним інститутом.

 

 

 

Академік Л. І. Медведь

 

Академік Лев Іванович Медведь народився в 1903 році на Вінниччині в багатодітній сім’ї хлібороба в селі Чорна Гребля Гайсинського повіту Кам’янець-Подільської губернії (нині селище М’якохід Бершадського району Вінницької області).

Майже 35 років його життя було нерозривно пов’язано з Вінницьким краєм. Перші кроки до знань він зробив у місцевій сільській церковно-приходській школі, далі навчався в двокласному училищі у м. Теплик та в профтехшколі у м. Гайсин, працював сезонним робочим у сільгоспах і на цукрових заводах.

Впродовж 1924-1917 років був студентом Вінницького фармацевтичного інституту і як кращий випускник залишився на наукову роботу на кафедрі фармацевтичної хімії. Через півтора року він був направлений на профспілкову роботу – працював відповідальним секретарем та головою окружного товариства “Медсанпраця”, був директором міжрайонного аптечного управляння та заступником Вінницького міського відділу охорони здоров’я, не розриваючи зв’язків з фармацевтичним інститутом та працюючи спочатку викладачем кафедри фармацевтичної хімії, а з 1930 року по 1933 рік – викладачем курсу організації охорони здоров’я та аптечної справи.

З 1932 року по 1933 рік Л. І. Медведь – директор Вінницького вечірнього виробничого медичного інституту. Саме у цей час був закладений фундамент для відкриття повноцінного закладу вищої освіти медичного профілю із стаціонарною формою навчання. Саме у цей час були здійснені і перші кроки до створення Вінницької гігієнічної школи, відмітними ознаками якої стало чітке, глибоке і невід’ємне поєднання освітніх інновацій та власних наукових здобутків.

 

Диплом Л. І. Медведя про закінчення Вінницького фармацевтичного інституту


 

Виступ Л. І. Медведя на зборах осередків Червоного Хреста
Вінниця, 1931 рік


 

Л. І. Медведь зі співробітниками і колегами, Вінниця, 1932 рік

 

Кафедра загальної гігієни та екології (в той час кафедра гігієни) була організована протягом перших місяців розбудови стаціонарної медичної освіти на теренах Вінниччини. В архівних матеріалах не зберіглося матеріалів відносно точної дати початку її діяльності. Проте вже протягом першого навчального семестру її двері відкрились для перших студентів, які стали опановувати основи профілактичної медицини.

Завідувати кафедрою був запрошений старший державний санітарний інспектор Вінницької області Л. І. Шойхет. Штат кафедри на той час налічував лише 3 чоловіка: завідувач кафедри та 2 асистенти: А. Т. Данильченко і М. Б. Білага.

З 1937 року по 1940 рік обов’язки завідувача кафедри виконувала асистент В. І. Буховець.

В 1940 році кафедру очолив професор Г. С. Ган.

 

           

             В. І. Буховець                                                        Г. С. Ган

 

Після звільнення Вінницької області від німецько-фашистських загарбників обов’язки завідувача кафедри знов тимчасово виконувала асистент В. І. Буховець.

З кінця 1944 року по 1946 рік кафедру очолював професор О. Ф. Стояновський, який згодом працював завідувачем кафедри загальної, соціальної гігієни і гігієни праці Дніпропетровського медичного інституту (1946-1954 роки) та завідувачем кафедри загальної гігієни Одеського медичного інституту (1954-1966 роки).

 

           О. Ф. Стояновський                                                          Ф. І. Суботін

 

Після переїзду в 1946 році професора А. Ф. Стояновського у Дніпропетровськ, протягом кількох місяців кафедрою керував доцент Ф. І. Суботін.

З листопада 1946 року по 1950 рік, після нетривалого періоду роботи у Луганській обласній санітарно-епідеміологічній станції та в Київському науково-дослідному інституту комунальної гігієни, кафедрою знов завідував професор Г. С. Ган. Згодом він був направлений у Луганськ, на роботу в Луганський медичний інститут, де став організатором і першим завідувачем кафедри гігієни та епідеміології.

 

 

 

Кафедра загальної гігієни, 1947 рік

нижній ряд: В. І. Буховець, Г. С. Ган, Н. К. Вальчук, М. Б. Білага;

верхній ряд: Є. Р. Скрипнік, Є. Б. Інфангер, Д. М. Примак

 

З 1950 року по 1952 рік обов’язки завідувача кафедри тимчасово виконували доценти С. Ф. Заноздра, М. П. Сергій та І. М. Ерман.

З 1952 року по 1960 рік кафедру очолював видатний гігієніст сучасності, один з фундаторів вітчизняної гігієнічної науки професор Р. Д. Габович.

 

 

 

Р. Д. Габович

 

Рафаїл Давидович Габович народився у 1914 році у м. Київ. З 14 років працював учнем слюсаря, шліфувальником, навчався на робітничому факультеті. Одночасно з навчанням був санітаром лікарні швидкої допомоги.

В 1931 році закінчив Київський медичний інститут. У 1939-1941 роках працював у Центральному інституті удосконалення лікарів в Москві.

Учасник Другої Світової війни. Мав бойові нагороди. Служив лікарем у діючій армії, рятував військовослужбовців від цинги, змушуючи їх пити відвар соснової хвої. Потрапивши у полон, в умовах табірного підпілля проводив антифашистську роботу, забезпечував передачу інформації партизанам. За офіційними даними, Київського військкомату його підпільна діяльність врятувала від загибелі сотні військовополонених. Втік з полону та, перейшовши лінію фронту, дістався до частин Червоної армії. Наступні численні перевірки з боку органів держбезпеки закінчилися для нього благополучно.

У 1946-1953 роках – доцент Київського медичного інституту, в 1954-1960 роках – завідувач кафедри гігієни Вінницького медичного інституту, в 1960-1968 роках – завідувач кафедри комунальної гігієни та кафедри загальної гігієни (1968-1979 роки) і одночасно декан санітарно-гігієнічного факультету (1962-1965 роки) Київського медичного інституту, науковий консультант Київського науково-дослідного інституту гігієни харчування (1979-1991 роки).

Протягом свої багаторічної наукової діяльності вивчав проблеми очищення і знезараження води, гігієнічного значення мікроелементів, ультрафіолетового випромінювання, питання гігієни водопостачання та сільськогосподарського виробництва, досліджував мікроелементи, зокрема, фтор. Є автором цілої низки ефективних методів очищення стічних вод. Не можна не відзначити і той факт, що Р. Д. Габович є автором найбільш популярних і серед викладачів, і серед студентів підручників з гігієни та окремих гігієнічних дисциплін, а також багатьох наукових праць в галузі комунальної та військової гігієни.

         Основні напрямки наукових розробок під час “Вінницького періоду життя” полягали у визначенні особливостей впливу фтору на організм людини, які послужили підставою для видання монографії “Фтор и его гигиеническое значение”, а також дослідженнях, спрямованих на вивчення особливостей вмісту у підземних водах та рослинних продуктах місцевого виробництва деяких мікроелементів (I, Br, Co, Mn, Cu), а також розроблення і наукове обґрунтування під час оцінки умов праці та побуту сільських механізаторів комплексу заходів санітарно-технічного, організаційного та лікувально-профілактичного змісту, що відображені у монографії “Санітарне і лікувально-профілактичне обслуговування робочих МТС”.

 

Провідні наукові роботи Р. Д. Габовича, видані протягом його роботи у Вінницькому медичному інституті

 

До речі, дуже цікавим був час, що передував початку викладацької і наукової діяльності Р. Д. Габовича у Вінницькому медичному інституті.

От як він описував початок своєї діяльності у Вінниці в книзі: “Відрядження до лабіринтів смерті”: “… У квітні молодого доктора медичних наук Габовича викликав Братусь, начальник управління навчальними закладами Мінвузу УРСР. Він привітав його з отриманням докторського диплома та оголосив, що МОЗ направляє його на завідування кафедрою загальної гігієни до Вінницького чи Донецького медінституту на його вибір. Їхати обов'язково. Через низку сімейних обставин їхати з родиною з Києва Рафаїлу Давидовичу нині було неможливо. Водночас він відчував, що гігієнічна еліта Києва не підтримає його прохання залишитись у Києві. Доводилося вибирати…

З погляду майбутньої кар'єри перевагу мав великий Донецький медінститут із санітарно-гігієнічним факультетом. Донецька область була найбільшим центром індустріалізації країни та представляла величезне поле для наукової та практичної діяльності гігієністів та санітарних лікарів.

Але Рафаїла Давидовича після військових справ тоді ще тягнуло до природи і спокійного життя. З цього погляду Вінниця була ідеалом. Обласний центр із 300 тисячами мешканців – тихе, спокійне зелене містечко, а стара частина міста навесні, наче снігом, вкрита квітучими яблунями. Середній за масштабами медінститут та лише чотири години їзди до Києва, зв’язок з яким не можна було переривати. Та й Братусь, колишній однокурсник Вінницького ректора, підштовхував його вибрати Вінницю, що він і зробив... І ці роки його безмірно збагатили ….”

 

Посвідчення завідувача кафедри загальної гігієни Вінницького медичного інституту Р. Д. Габовича

 

 

Листок з обліку кадрів завідувача кафедри загальної гігієни Вінницького медичного інституту Р. Д. Габовича

 

 

Під час проведення чергового з’їду гігієністів та санітарних лікарів.

Р. Д. Габович і Д. Г. Дев’ятка у колі провідних гігієністів країни

 

Після повернення Р. Д. Габовича до Києва з 1960 року по 1961 рік обов’язки завідувача кафедри виконувала доцент Н. К. Вальчук.

 

 

Н. К. Вальчук

 

З 1961 року по 1991 рік кафедрою керував професор Д. Г. Дев’ятка.

 

 

Д. Г. Дев’ятка

 

Дев’ятка Дмитро Григорович, активний учасник Другої Світової війни, нагороджений бойовими нагородами, у 1952 році закінчив Львівський медичний інститут, де відтоді і працював на посадах асистента (1951-1959 роки) і доцента (1959-1961 роки) кафедри загальної гігієни. У 1961 році за конкурсом був обраний на посаду завідувача кафедри загальної гігієни Вінницького медичного інституту, яку очолював впродовж 30 років, з 1991 року по 1996 рік – професор кафедри.

Один із провідних науковців-гігієністів країни, які працювали в галузі вивчення впливу ультрафіолетового випромінювання на стан здоров’я людини. Одержані результати дозволили визначити той факт, що в умовах ультрафіолетової недостатності в організмі людини реєструються серйозні зрушення з боку показників його реактивності, виявлений і той факт, що найбільш негативний вплив справляє тривала дія на організм надмірних доз ультрафіолетової радіації в тому разі, якщо вона поєднана зі впливом інших ксенобіотиків. Крім того, до сфери його наукових інтересів входили питання вивчення умов праці та їх впливу на здоров’я працівників промислових підприємств, зокрема в цехах без природного освітлення та з відкритим спалюванням природного газу, визначення токсичності окремих хімічних речовин. речовин та обґрунтування гранично допустимих концентрацій їх у водоймах тощо.

 

З 1991 року по 1993 рік кафедру очолював доцент Г. П. Марченко.

 

Г. П. Марченко

 

Марченко Геннадій Павлович, після закінчення навчання медичному інституті працював у Вінницький санітарно-епідеміологічній станції, на кафедрах загальної гігієни та інфекційних хвороб з курсом епідеміології Вінницького медичного інституту ім. М. І. Пирогова. 

 

Г. П. Марченко зі співробітниками кафедри загальної гігієни,

зліва направо: Г. П. Марченко, Н. М. Фещук, О. В. Яцина, Д. Г. Дев’ятка, Т. Т. Постоловьска,


Був експертом та консультантом ВООЗ і відповідно до її розпоряджень неодноразово перебував у закордонних відрядженнях, надавав медичну допомогу та проводив епідеміологічні дослідження в різних країнах світу, приймав участь у ліквідації особливо небезпечних інфекційних захворювань.  

 

Г. П. Марченко з експертами ВООЗ (Пакистан, 1974)

 

Г. П. Марченко з колегами (В’єтнам, Ханой, 1988)

 

Г. П. Марченко під час тренінг-курсу з колегами (Філіпіни, Маніла, 1988)

 

Зокрема, працював експертом Програми ВООЗ з викоренення віспи у Пакистані та Ефіопії (1972-1973 роки), в Афганістані, Бангладеш та Індії (1975-1977 роки), був консультантом Програм ВООЗ з розширеної імунізації, боротьби з діарейними хворобами та викоренення поліомієліту в Індії (1981, 1983 роки), а також в Західно-Тихоокеанському регіоні (Філіппіни, Малайзія, Папуа-Нова Гвінея тощо). Під час відряджень неодноразово працював викладачем ВООЗ на курсах за програмами імунізації та з діарейних хвороб в Індії (Біласпур, Мадрас, Патна), в Кенії (Найробі), у В’єтнамі (Ханой), на Філіппінах (Маніла), в Папуа-Новій Гвінеї (Порт Мосбі). За результатами роботи нагороджений Нагрудним знаком ВООЗ “Віспа ліквідована” та одним із найпочесніших орденів ВООЗ – орденом “Біфуркаційної голки”. Крім того, за сумлінну працю нагороджений почесним знаком “Відмінник охорони здоров’я”. 

З 1993 року – працював на посаді начальника Управління охорони природного навколишнього середовища Вінницької області.

Був одним із провідних фахівців країни у галузі проблем наукового обґрунтування програм медико-профілактичної оптимізації адаптації, діагностики, прогнозування і корекції адаптаційних ресурсів організму вітчизняних та іноземних студентів, які навчаються в умовах як Подільського, так і інших територіальних регіонів України.

З 1993 року по теперішній час кафедру очолює доктор медичних наук, професор І. В. Сергета.

 

 

І. В. Сергета

 

Сергета Ігор Володимирович, з відзнакою закінчив Вінницький медичний інститут ім. М. І. Пирогова та отримав направлення на наукову роботу на кафедру загальної гігієни та екології, з якою нерозривно пов’язаний весь його трудовий шлях. З серпня 1986 року він працює на кафедрі загальної гігієни та екології: спочатку старшим лаборантом, з березня 1987 року – асистентом кафедри, з травня 1993 року по теперішній час – завідувачем кафедри.

Протягом 1989–1991 років навчався в аспірантурі без відриву від виробництва кафедри гігієни дітей і підлітків Центрального інституту удосконалення лікарів, яку достроково закінчив у жовтні 1991 року, захистивши дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук на тему: “Гігієнічне обґрунтування навчально-тренувального режиму, що сприяє активному формуванню професійно-значущих функцій школярів (на прикладі професії “оператор ЕОМ”)”. У 1994 році йому присвоєно вчене звання доцента. У жовтні 1996 року захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук на тему: “Гігієнічні основи комплексної системи оптимізації вільного часу підлітків” У квітні 2001 року Сергеті І. В. присвоєно вчене звання професора.

В центрі його наукових інтересів – сучасні проблеми гігієни дітей, підлітків та молоді, психогігієни і психофізіології, університетської гігієни, гігієни та фізіології адаптаційного процесу, профілактичної антропології. Є автором понад 1250 наукових та навчально-методичних праць, в тому числі 32 монографії, 14 підручників, 65 навчальних посібників, 11 навчальних програм, 13 патентів, 12 методичних рекомендацій, 30 інформаційних листів та 9 галузевих нововведень. . Впродовж своєї наукової діяльності проф. Сергета І. В. підготував 4 доктора і 20 кандидатів медичних та біологічних наук і докторів філософії (PhD). В теперішній час здійснює керівництво підготовкою 4 дисертацій на здобуття ступеня доктора філософії (PhD).

У перші рокі своєї діяльності кафедра була розміщена у малопристосованих приміщеннях на базі Вінницької обласної клінічної лікарні, в 1940 році була переведена у морфологічний корпус, де декілька разів змінювала місце свого розташування, і зараз розміщується на базі навчального корпусу № 2 медичного університету.

Як у довоєнний, так і у післявоєнний час до числа основних напрямків її діяльності слід було віднести: формування викладацького складу, розбудову освітнього процесу, визначення його головних напрямів, придбання та улаштування лабораторно-дослідного обладнання, запровадження передових на той час підходів до викладання санітарно-гігієнічних та профілактичних засад медичної діяльності.

Разом з цим у центрі наукових досліджень перебували питання еколого-гігієнічної оцінки стану навколишнього середовища Вінницької області, розроблення заходів щодо попередження забруднення водойм господарсько-побутовими відходами та покращення водопостачання, дослідження впливу професійних шкідливостей на підприємствах регіону на стан здоров’я працівників, окремі проблеми гігієни харчування тощо.

Так, у ці роки були проведені широкі дослідження щодо гігієнічної оцінки якості підземних вод і відкритих водоймищ Вінницької області – основних джерел водопостачання її населення. На підставі вивчення санітарного режиму річки Південний Буг на ділянці від її верхів’їв до міста Вінниця (А. Т. Данільченко, Г. С. Ган, В. Д. Буховець, В. К. Бондар) було розроблено проект зони санітарного нагляду Вінницького водогону (Г. С. Ган, М. Ф. Позняк), оцінено стан сільського водопостачання у Вінницькому, Хмельникському, Могилів-Подільському, Шаргородському та Крижопільському районах області (В. І. Буховець, Л. М. Лопатюк, Б. Г. Іванов), визначено особливості впливу стічних вод на склад річкової води у межах обласного центру (Г. С. Ган, Р. А. Шрабштейн, В. Д. Буховець, О. Н. Гейнеман), створено проекти зон санітарної охорони міст Могилів-Подільський, Жмеринка та Бар (Г. С. Ган, М. Ф. Позняк) тошо.

 

 

 

Кафедра загальної гігієни, 1968 рік

нижній ряд: В. І. Буховець, Д. Г. Дев’ятка, Н. К. Вальчук, Л. Л. Царюк;

верхній ряд: В. К. Куксєнкова, Є. К. Бакуліна, Т. Н. Домбровська,

М. А. Бондар, Г. Г. Болтак 

 

Особливе місце у структурі наукових досліджень з питань гігієни водопостачання, проведених протягом 50-60 років ХХ століття зайняли роботи з проблем визначення особливостей впливу фтору на організм людини (Р. Д. Габович, В. І. Буховець, Н. А. Ермакова), які стали підставою для видання монографії “Фтор у природі та його гігієнічне значення” (Р. Д. Габович, 1957), а також роботи щодо вивчення особливостей вмісту у підземних водах та рослинних продуктах місцевого виробництва деяких мікроелементів (I, Br, Co, Mn, Cu), які суттєво доповнювали існуючі дані щодо хімічного складу харчових продуктів та надавали можливість створити передумови до оптимізації місцевого водопостачання (Д. Г. Дев’ятка, Н. К. Вальчук).

Протягом багатьох років проводились наукові дослідження, спрямовані на гігієнічну оцінку мінеральних вод курортного міста Хмільника, які дозволили визначити вміст у структурі мінеральних вод органічних і радіоактивних речовин та обґрунтувати рекомендації щодо їх транспортування та використання за межами курортної зони (Г. С. Ган, Р. Д. Габович, Д. Г. Дев’ятка, В. І. Буховець, М. А. Новицький, М. В. Піневич).

Плідна наукова діяльність надала можливість науковцям кафедри на підставі здійснення гігієнічного нормування розробити гранично допустимі концентрації для 18 хімічних речовин, що знаходяться у воді водоймищ (Д. Г. Дев’ятка, В. І. Буховець, О. В. Яцина, Л. Л. Царюк, Л. І. Краснова).

 

 

Кафедра загальної гігієни із студентами-гуртківцями, 1971 рік

нижній ряд: Н. М. Фещук, Д. Г. Дев’ятка, В. І. Буховець,

О. В. Яцина, В. Г. Макац

 

Ще одним важливим напрямком досліджень, проведених протягом 50-70 років минулого сторіччя був комплекс наукових робіт, спрямованих на вивчення санітарного стану ґрунту м. Вінниці та ступеня ураження її населення геогельмінтозами, визначення заходів, які сприяють широкому та всебічному оздоровленню ґрунтових ресурсів та запобіганню виникнення глистяних інвазій (Н. К. Буховець, Н. К. Вальчук).

 

 

Кафедра загальної гігієни, 1974 рік

нижній ряд: Є. К. Бакуліна, В. Г. Макац, Л. Л. Царюк, Д. Г. Дев’ятка, М. Г. Криловська, Л. І. Краснова;

верхній ряд: Л. М. Стрілецька, Н. Т. Мозгальова, Т. Т. Постоловська, Н. М. Фещук, О. В. Яцина, М. А. Бондар, О. Г. Королик

 

Під час оцінки умов праці та побуту сільських механізаторів, передусім трактористів та причіпників, був розроблений і науково-обґрунтований комплекс заходів санітарно-технічного, організаційного та лікувально-профілактичного змісту (Р. Д. Габович, Н. К. Вальчук), який відображений у монографіях: “Санітарне та лікувально-профілактичне обслуговування працівників МТС” (Р. Д. Габович, 1957) та “Гігієна праці в машинно-тракторних майстернях РТС” (Р. Д. Габович, П. Н.. Майструк, 1958).

Суттєве місце у наукових дослідженнях кафедри займали роботи з гігієнічної оцінки умов праці на цукрових заводах (М. Б. Білага, Р. Д. Габович, Н. К. Вальчук), які стали основою розділу “Гігієна праці у цукровому виробництві” в трьохтомному керівництві з гігієни праці (Р. Д. Габович, М. Б. Білага, 1961) та монографії “Медико-санітарне обслуговування працівників цукрової промисловості” (М. Б. Білага, 1963).

Велика увага приділялась вивченню особливостей організації праці на Вінницькому хімічному комбінаті з метою гігієнічної регламентації умов виробництва та забезпечення адекватного оздоровлення працівників (Б. С. Бакалейников, М. Б. Білага, Р. Д. Габович, Л. Л. Царюк), а також питанням гігієнічної оцінки виробничого процесу на промислових підприємствах обласного центру різного профілю (Л. Л. Царюк, Л. І. Краснова, О. В. Яцина).

Протягом 70-80-років ХХ століття на кафедрі проводились наукові роботи з вивчення особливостей впливу на організм людини пестицидів, які створювались і підлягали токсикометричній оцінці та гігієнічній регламентації (Б. Г. Іванов, І. В. Заботіна, Д. Г. Дев’ятка, Л. Л. Царюк), визначення простих та доступних методик їх кількісного визначення тощо (Б. Г. Іванов, С. Є. Буркат).

Саме в цей час в серії видань “Медична бібліотечка колгоспника”, започаткованих видавництвом “Здоров’я”, побачили світ видання “Гігієна праці буряківників” (М. Б. Білага, Л. Г. Марцинковський, Г. П. Марченко) та “Гігієна праці при переробці молока” (Н. М. Фещук, Д. Г. Дев’ятка).

 

 

 

Тривалий час кафедра була однією з найбільш визнаних в Україні у плані вивчення впливу на організм людини природного ультрафіолетового випромінювання, результати якого дозволили визначити той факт, що в умовах ультрафіолетової недостатності в організмі людини реєструються досить серйозні зрушення, насамперед, з боку показників його реактивності, відбуваються зміни у білкових фракціях крові, зменшується вміст вітамінів у крові тощо, ще більш негативний вплив справляє тривала дія на організм надмірних доз ультрафіолетової радіації, особливо у тому разі, якщо вона поєднана зі впливом інших ксенобіотиків (Д. Г. Дев’ятка, Т. Т. Постоловьска, О. В. Яцина, Л. І. Краснова).

 

 

 


Кафедра загальної гігієни, 1980 рік.

зліва направо: Л. І. Краснова, Т. М. Малашнюк, Л. М. Стрілецька, Л. Л. Царюк, Н. Т. Мозгальова, Д. Г. Дев’ятка, Є. К. Бакуліна, Т. Т. Постоловьска, Н. М. Фещук, О. Г. Королик, М. А. Бондар, Г. П. Марченко, О. В. Яцина

 

Починаючи з 90-років ХХ століття та у ХХІ сторіччі пріоритетними напрямками наукових досліджень співробітників кафедри стали актуальні проблеми гігієни дітей, підлітків та молоді, психогігієни і психофізіології, університетської гігієни, гігієни та фізіології адаптаційного процесу, профілактичної антропології.

Так, на підставі вивчення особливостей стану здоров’я та умов навчання науково обґрунтована програма медико-профілактичної оптимізації адаптації, діагностики, прогнозування і корекції професійної придатності вітчизняних та іноземних студентів, які навчаються в умовах Подільського територіального регіону України (Г. П. Марченко, І. В. Сергета, Л. І. Григорчук, О. П. Молчанова), розроблені стандарти фізичного розвитку для сільських школярів Вінницької області (Н. М. Фещук) та міських школярів м Вінниці (І. В. Сергета, Н. І. Осадчук) у контексті його зв’язку з медико-соціальними та психофізіологічними особливостями дітей і підлітків.

Вагоме місце у структурі наукових досліджень зайняв комплекс робіт з питань розроблення та обґрунтування комплексної програми раціональної організації вільного часу сучасних учнів, який став основою монографії “Організації вільного часу та здоров’я школярів” (І. В. Сергета, В. Г. Бардов, 1997), що була удостоєна премії НАМН України у галузі профілактичної медицини.

На підставі проведення гігієнічних, психофізіологічних та психолого-педагогічних досліджень здійснена гігієнічна регламентація діяльності користувача персонального комп’ютера (І. В. Сергета, Л. І. Краснова, Т. Т. Постоловська, О. В. Яцина, Н. М. Фещук), основні результати якої відображені у монографії “Гігієна та охорона праці користувача ЕОМ” (І. В. Сергета, В. Г. Бардов, М. П. Олійник, 1999).

 

 

 

         Науковцями кафедри вивчені гігієнічні аспекти професійної адаптації студентів до умов навчання у закладах вищої медичної освіти та визначені шляхи її оптимізації, розроблені підходи до діагностики, прогнозування та корекції професійної придатності дівчат і юнаків, які здобувають медичний фах (І. В. Сергета, Л. І. Григорчук, О. П. Молчанова), науково обґрунтовані гігієнічні основи корекції функціонального стану організму підлітків, що страждають на хронічні соматичні захворювання (І. В. Сергета, А. Ю. Абунада), гігієнічно обґрунтована комплексна програма оптимізації навчальної діяльності учнів молодшого шкільного віку у школі-ліцеї (І. В. Сергета, М. А. Редчіц), здійснена гігієнічна оцінка факторів ризику та визначені прогностичні критерії поширення захворювань, що передаються статевим шляхом серед молоді (І. В. Сергета, Т. В. Шевчук), науково обґрунтовані гігієнічні принципи корекції зрушень у функціональному стані органу зору у підлітків в умовах сучасних інформаційних навантажень (І. В. Сергета, Н. В. Малачкова), визначені методи раціональної організації навчальної та позашкільної діяльності учнів, що навчаються за схемою “школа – заклад вищої освіти” (І. В. Сергета, К. А. Зайцева), обґрунтовані гігієнічні основи профілактики донозологічних порушень психічного здоров’я підлітків (І. В. Сергета, О. Ю. Браткова), виявлені підходи до формування високої професійної придатності учнів і студентів навчальних закладів залізничного транспорту (І. В. Сергета, Б. Р. Боровський), встановлені теоретичні та методичні основи гігієнічної діагностики професійної придатності студентів закладів медичної освіти (на прикладі стоматологічних спеціальностей) (І. В. Сергета, О. Ю. Панчук), проведена гігієнічна оцінка процесів формування особливостей особистості студентів закладів вищої медичної освіти та визначені провідні шляхи їх корекції (І. В. Сергета, О. Є. Александрова), досліджені гігієнічні аспекти діагностики, прогностичної оцінки і корекції функціонального стану та особливостей особистості хворих, інфікованих вірусом імунодефіциту людини (І. В. Сергета, О. Б. Дударенко), проведена поглиблена фізіолого-гігієнічна оцінка рухової активності студентів та виявлені найбільш доцільні шляхи її оптимізації (І. В. Сергета, І. Л. Дреженкова), здійснені гігієнічна діагностика та прогностична оцінка закономірностей перебігу процесів психічної і психофізіологічної адаптації сучасних школярів (І. В. Сергета, О. П. Мостова), науково обґрунтовані психогігієнічні основи застосування здоров’язберігаючих технологій у закладі вищої освіти (І. В. Сергета, Н. В. Стоян), встановлені наукові основи комплексної гігієнічної оцінки якості життя та адаптаційних можливостей учнівської і студентської молоді, що перебуває в умовах сучасних закладів освіти різних типів (І. В. Сергета, О. В. Тимощук), науково обґрунтована система моніторингу та профілактики впливу алергенних чинників біологічного походження на стан здоров’я міського населення України (І. В. Сергета, В. В. Родінкова).

         Цілий пласт наукових робіт присвячений розгляду актуальних питань профілактичної антропології та медичної психології, зокрема, вивчені особливості зв’язків між конституційними параметрами і показниками кардіоінтервалографії у підлітків з різними типами гемодинаміки (І. В. Сергета, М. М. Шинкарук-Диковицька), визначені особливості зв’язків показників периферичної гемодинаміки з антропометричними параметрами підлітків різних соматотипів (І. В. Сергета, О. Л. Черепаха) та показників реовазограми стегна з антропометричними і соматотипологічними параметрами дівчат і юнаків (І. В. Сергета, О. В. Височанський), встановлені нормативні показники кардіоінтервалографії у практично здорових юнаків і дівчат з різними типами гемодинаміки (І. В. Сергета, В. В. Ковальчук), виявлені клініко-психологічні особливості виникнення депресивних розладів у жінок на тлі інволюції та визначені основні шляхи їх психогігієнічної корекції І. В. Сергета, Т. Г. Редько).

Сьогодні в центрі наукових досліджень працівників кафедри перебувають питання щодо наукового обґрунтування гігієнічних основ професійної орієнтації підлітків та молоді, розроблення інтегральних критеріїв гігієнічної оцінки функціонального стану організму дівчат і юнаків, біоритмологічних принципів раціональної організації діяльності студентів та заходів щодо запобігання хронічної втоми серед учнів середнього і старшого шкільного віку, формування індивідуальної концепції здоров’я дітей, підлітків та молоді, а також вивчення гігієнічних аспектів впливу чинників внутрішньошкільного середовища на стан їх здоров’я, гігієнічна оцінка здоров’язберігаючої компетентності сучасних школярів та особливостей психофізіологічної і психічної адаптації студентів закладів вищої медичної освіти за умов використання дистанційних форм навчання тощо.  

Результати проведених досліджень стали основою цілого ряду наукових монографій, які видані протягом останнього часу у тісному співробітництві з провідними гігієністами та психофізіологами країни: “Офтальмо-гигиенические аспекты современного визуального окружения детей, подростков и молодежи” (І. В. Сергета, Л. В. Подригало Н. В. Малачкова, 2009), “Психогигиена детей и подростков, страдающих хроническими соматическими заболеваниями” (А. М. Сердюк, Н. С. Полька, І. В. Сергета, 2012), “Фізичний розвиток дітей і підлітків та сучасні підходи до оцінки ступеня його гармонійності” (Н. І. Осадчук, І. В. Сергета, 2014), “Навчальний стрес та психофізіологічні критерії оцінки адаптаційних можливостей організму студентів закладів вищої медичної освіти” (В. М. Мороз, С. Ю. Макаров, О. А. Серебреннікова, І. В. Сергета, 2020), “Гігієнічні нормативи рухової активності студентів закладів вищої медичної освіти та шляхи її оптимізації” (І. В. Сергета, В. Г. Бардов, І. Л. Дреженкова, О. Ю. Панчук, 2020), “Гігієнічна діагностика професійної придатності студентів закладів медичної освіти (на прикладі стоматологічних спеціальностей)” (І. В. Сергета, О. Ю. Панчук, О. П. Яворовський О. П., 2020), “Наукові основи комплексної гігієнічної оцінки якості життя та адаптаційних можливостей сучасної учнівської і студентської молоді” (О. В. Тимощук, Н. С. Полька, І. В. Сергета, 2020), “Психофізіологічні та психогігієнічні основи ефективного використання здоров’язберігаючих технологій у закладах вищої освіти” (В. М. Мороз, О. А. Серебреннікова, І. В. Сергета, Н. В. Стоян, 2021).

 

   

 

   

 

Нині на кафедрі працюють: завідувач кафедри професор І. В. Сергета; професор О. П. Мостова; доценти: О. Ю. Браткова, Л. І. Краснова, О. В. Яцина, С. О. Латанюк, М. А Редчіц, Т. В. Шевчук, Л. М. Ваколюк, О. Б. Дударенко, О. В. Дякова, Н. В. Стоян, І. Л. Дреженкова, О. Ю. Панчук, Р. В. Харковенко, Р. В. Селезньова; старший викладач Р. В. Теклюк; асистенти: Л. О. Процюк, Т. І. Гончарук, Н. Ю. Лукіна, Т. В. Тисович, Т. М. Вергелес, Ю. С. Брюховецька; старші лаборанти: А. О. Бондар, Н. В. Ярова; лаборанти: Л. М. Стрілецька, Н. Г. Щенсна, Ю.Ю. Бондар.

За останні 25 років на базі кафедри захищено 5 дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук (І. В. Сергета, О. П. Мостова, В. В. Родінкова, О. Ю. Панчук, О. В. Тимощук) та 22 дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук (Л. І. Краснова, І. В. Сергета, І. В. Стемпен, Л. І. Григорчук, А. Ю. Абунада, О. П. Молчанова, М. А. Редчіц, Т. В. Шевчук, Н. В. Малачкова, М. М. Шинкарук-Диковицька, Т. Г. Редько, К. А. Зайцева, О. Ю. Браткова, Б. Р. Боровський, О. Є. Александрова, О. Л. Черепаха, Н. І. Осадчук, О. Б. Дударенко, О. В. Височанський, І. Л. Дреженкова, Н. В. Стоян, В. В. Ковальчук).

 

 

 

   

 

   

Співробітниками кафедри виконано 5 планових та 1 господарсько-договірна роботи, виконується 3 комплексних наукових дослідження. Підготовлено проект Державних санітарних правил і норм, видано 9 методичні рекомендації, 35 інформаційних листів та 9 галузевих нововведень з різних проблем сучасної гігієни.

Наукова діяльність тісно пов’язана з плідною навчально-методичною діяльність – співробітниками кафедри підготовлено 11 навчальних програм з гігієни та екології, охорони праці в галузі, основ екології, випущені 13 підручників та 37 навчальних посібників, які рекомендовані для використання у навчальному процесі закладів вищої медичної освіти України.

 

   

 

     

 

   

 

     

 

   

 

 

 

 

   

Зроблене багато, але головні досягнення, незаперечно, ще попереду.

 

ВІННИЦЬКА НАУКОВА ШКОЛА СОЦІАЛЬНОЇ МЕДИЦИНИ

 

Перша кафедра, у центрі освітньої і наукової діяльності якої перебували питання соціальної медицини, була створена в 1937 році на третій рік існування стаціонарної фахової освіти у стінах Вінницького медичного інституту і мала назву кафедри соціальної гігієни. У ці роки в країні “вирували” репресії, потім розпочалася Друга світова війна.

Тому фактично основна навчально-методична і наукова робота розгорнулась лише у післявоєнні роки, коли після демобілізації з лав Радянської армії завідувачем кафедри соціальної гігієни був призначений доцент Леонід Григорович Лєкарєв.

 

Л.Г. Лєкарєв

 

Його багатий досвід практичної роботи як керівника служби охорони здоров’я Дніпропетровської області впродовж довоєнних років, робота доцентом на факультеті удосконалення лікарів при медичному інституті, участь у Другій світовій війні дозволили йому забезпечити високий теоретичний і практичний рівень роботи кафедри.

У цей час до її складу були залучені всього 3 фахівця: завідувач кафедри – доцент Л. Г. Лєкарєв, асистент Г. І. Подолян та старший лаборант Б. Ю. Бурман

Крім керівництва кафедрою, Леонід Григорович також завідував Вінницьким обласним санітарно-статистичним бюро. Саме тому як головний науковий напрямок діяльності кафедри в перші роки її існування охоплював вивчення санітарних втрат, яких зазнало здоров’я населення після окупації і внаслідок бойових подій на території області. Співробітниками були складені детальні статистичні огляди з питань охорони здоров’я населення Вінницької області за 1945-1947 рр.

Крім того, асистент Г. І. Подолян проводила роботу з питань вивчення здоров’я працівників цукрових заводів – саме такий науковий напрямок був у той час затверджений як пріоритетний для всіх переважно сільськогосподарських областей України.

У цей же час була затверджена тема докторської дисертації Л. Г. Лєкарєва “Основні етапи розвитку охорони здоров’я Подільської губернії (Вінницької області)”, що являла собою одне із перших комплексних досліджень оригінальних форм розвитку регіональної системи охорони здоров’я на Україні. В роботі поєднувався історичний матеріал з творчим узагальненням сьогодення. У 1950 році докторська дисертація була успішно захищена.

Впродовж цього часу також була виконана велика робота з налагодження навчального процесу, створення методичних розробок лекцій та практичних занять, відтворення в них класичних основ соціальної гігієни. Ці напрацювання дозволили завідувачу кафедри спільно з професором Г. А. Баткісом приступити до створення нового підручника з дисципліни “Теорія і організація радянської охорони здоров’я”, який був виданий у 1961 році і був рекомендований як підручник для усіх медичних закладів вищої освіти колишнього СРСР.

 

 

У 1969 р. вийшло друге видання підручника, яке було перекладено на національні мови в багатьох країнах світу і також використовувалось як основний підручник з дисципліни. Важливо підкреслити, що на конкурсі навчальних видань у 1972 році підручник отримав Всесоюзну премію ім. М. О. Семашко.

У 1952 році штати кафедри були збільшені. Зокрема, асистентами кафедри почали працювати випускники інституту О. Г. Процек, П. А. Кланца, В. І. Тишецький, Ф. С. Рюхов.

Суттєво поширився і спектр наукових доробок кафедри, які стали охоплювати і такі напрямки соціальної медицини, як: актуальні проблеми історії і органіці охорони здоров’я сільського населення (монографії професора Л. Г. Лєкарєва “Сільська лікарська дільниця” (видання 1949, 1957, 1964 років), фундаментальні статті в другому виданні Великої медичної енциклопедії “Сільська лікарська дільниця”, “Районна сільська лікарня”, монографія з питань диспансеризації сільського населення, численні виступи на багатьох з’їздах і конференціях, захист кандидатської і докторської дисертацій О. М. Голяченком, а протягом наступних років ряд наукових досліджень, виконаних аспірантами С. П. Замковим, О. М. Очередьком, О. І. Губіним.

 

 

 

 

Ще одним вагомим напрямком наукових досліджень, які проводились, слід було вважати питання щодо вивчення актуальних проблем здоров’я міського і сільського населення, характеру демографічних процесів та процесів відтворення населення, поширення неінфекційних захворювань тощо. У цьому напрямку слід відзначити проблеми, розроблені у наукових дослідженнях професора О. Г. Процек (серцево-судинна патологія), В. І. Тишецького, А. Д. Вирігіної, В. Д. Максимова (онкологічні захворювання), Ф. С. Рюхова (питання підготовки медичних кадрів), Г. Г. Конопелька (проблеми інвалідності), Ц. В. Ясінського (гіпертонічна хвороба, судинні ураження головного мозку), А. П. Голубовського (коронарна недостатність), Г. І. Вихристюк, С. Ф. Філь, Т. О. Слєпова, М. С. Гнатишин, В. П. Неділько, М. Б. Тарасюк, А. В. Філика, О. М. Циборовського, (здоров’я матерів, дітей і підлітків, їх фізичний і психічний розвиток, профілактика захворюваності та смертності), Н. Т. Комарницької (питання диспансеризації міського населення), В. О. Кучера (епідеміологія хронічних неспецифічних захворювань легень), Р. Я. Мар’янчик (ступінь поширення психічних захворювань), Б. І. Монастирського (ранні форми гіпертонічної хвороби у механізаторів) тощо.

Крім того, в центрі уваги перебували і питання історії медицини, які вивчались у дослідженнях доцента П. А. Кланца (питання творчої спадщини в галузі охорони здоров’я, вищої освіти М.І. Пирогова). Як директор музею М. І. Пирогова він багато зробив для його розвитку, поповнення новими експонатами, перетворення музею в велику інтелектуальну скарбницю, базу вивчення значного періоду історії медицини студентами.

Після виходу професора Л. Г. Лєкарєва у 1979 році на пенсію, кафедру очолила його учениця професор Олена Герасимівна Процек.

Певний час вона працювала лікарем, потім була запрошена на посаду асистента кафедри організації охорони здоров’я. Під керівництвом професора Л. Г. Лєкарєва виконала дослідження, результати якого виклала в кандидатській дисертації на тему: “Лікарняна летальність в місті Вінниця в 1951-1953 роках і заходи з її зниження”, а згодом і у докторській: “Соціальні умови життя і серцево-судинна патологія (методологічні підходи, статистика, епідеміологія і профілактика)”.

Кафедра під безпосереднім керівництвом професора О. Г. Процек збільшила кількість занять, які проводились безпосередньо на базах санітарно-протиепідемічних та лікувально-профілактичних закладів і були присвячені вивченню особливостей їх діяльності. До офіційної програми були розроблені та постійно вдосконалювалась практика проведення індивідуальних завдань для виробничої практики студентів на базі медичних закладів первинного, вторинного та третинного рівнів.

Професор О. Г. Процек була членом Всесоюзної центральної методичної комісії з питань організації охорони здоров’я, на засіданнях якої постійно виступала з проблемними доповідями з вивчення навчальної дисципліни. Вона є автором понад 200 наукових праць, передусім, присвячених вивченню соціально-гігієнічних проблем охорони здоров’я населення, організації роботи медичних закладів, історії медицини.

З ініціативи кафедри в 1971 році на громадських засадах були організовані перші в історії колишнього СРСР курси для вдосконалення сільських лікарів, які тільки з 1979 року стати існувати як вагомий компонент загальнодержавної системи підготовки кваліфікованих медичних кадрів. Кафедра має до цього часу доцентський курс вдосконалення організаторів охорони здоров’я, керівником курсів є доцент, кандидат медичних наук Н. Т. Комарницька.

Крім роботи на кафедрі, проф. О. Г. Процек протягом 1971-1975 років обіймала посаду Вченого секретаря ради інституту, а з 1975 року до 2004 року працювала проректором з наукової роботи Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова.

 

 

 

Протягом цього часу на кафедрі постійно проводилась робота щодо збереження традицій кафедри, підвищення якості навчального процесу, поширення наукових досліджень. Продовжують виконуватись роботи з удосконалення управління охороною здоров’я (докторська дисертація А. М. Груші, кандидатська дисертація А. В. Якобчука), вивчення стану здоров’я населення різних регіонів, різного віку і різної статі ( А. О. Біньковська, І. В. Стемпен, Н. М. Орлова, М. П. Барціховська), підготовки і вдосконалення медичних кадрів (Н. Т. Комарницька, В. Л. Пилипчук, С. М. Кулєшова), вивчення стану здоров’я студентів інституту, включаючи іноземних громадян (доц. Г. І. Вихристюк). Колектив кафедри виконує переважно комплексні роботи на замовлення МОЗ України, НАМН України, конкурсні теми тощо.

Вагомий внесок у роботу з післядипломного вдосконалення внесли проф. Лєкарєв, проф. О.М. Галяченко, доц. Г.І. Вихристюк, доц. П.А. Кланца, доц.. Т.О. Слєпова, доц.. Н.Т. Комарницька, доц. М.Б. Тарасюк, доц. М.С. д.мед.н. Гнатишин, к.мед.н. С.Ф. Філь.

Протягом часу існування кафедри співробітники надрукували понад 5000 наукових праць, захистили 23 докторських і 35 кандидатських дисертацій, видали понад 50 методичних розробок, інформаційних листів, постійно виконують великий об’єм громадських робіт, здійснюють активну співпрацю з органами охорони здоров’я, беруть участь у роботі атестаційних комісій, науково-практичних конференціях, впроваджують передовий досвіду у практику роботи закладів охорони здоров’я.

З 2008 року кафедру очолює професор Олександр Миколайович Очередько, вихованець кафедри, який закінчив Вінницький медичний інститут ім. М.І. Пирогова у 1989 році та відповідно до рішення Вченої Ради рекомендований на наукову роботу. Закінчив клінічну ординатуру (1989-1990 роки) та аспірантуру (1991-1993 роки) при кафедрі соціальної медицини та організації охорони здоров’я Вінницького державного медичного університету, після чого працював асистентом цієї ж кафедри до 2001 року. З 1995 року – голова Ради молодих вчених університету, член Вченої Ради університету. З 2001 по 2007 роки працював доцентом кафедри, з 2007 року – перебував на посаді професора.

У 1995 році проф. О. М. Очередько захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук із спеціальності 14.02.03 Соціальна медицина, в 2003 році – захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук з цієї ж спеціальності.

В 2004-2005 роках Олександр Миколайович Очередько був запрошений як для читання курсів “Аналіз витрат-ефективність” (“Cost-Effectiveness Analyses”) та “Економіка охорони здоров’я” (“Health Economics”) в рамках підготовки майстрів-адміністраторів в охороні здоров’я та бізнес-адміністраторів на кафедрі Адміністрування в охороні здоров’я в університеті штату Айови, США (Health Administration Department at Iowa City University, USА).

Має понад 200 публікацій у фахових виданнях, є автором навчальних посібників та 5 наукових монографій.

Є науковим керівником 6 затверджених ВАКом наукових дисертацій. Ще 2 прийняті на розгляд спеціалізованими радами, з них одна дисертація на науковий ступінь доктора медичних наук.

Наукові проекти О. М. Очередька виграли три міжнародні наукові гранти – перше місце за конкурсом наукових робіт 2016 року SAS INSTITUTE Сorporation, тема “Building choice model design to study demand on IPP drugs by SAS tools”, за конкурсом наукових робіт Economics Education and Research Consortium 2009 року на тему “Surgeon-induced demand on planned hernia repair surgeries in Ukraine”, а також конкурс наукових робіт SAS Institute Ukraine, 2016, тема “Розробка дизайну моделі вибору для вивчення попиту на ІПП препарати інструментами SAS”.

 

ВІННИЦЬКА ЕПІДЕМІОЛОГІЧНА НАУКОВА ШКОЛА

 

Історія розвитку епідеміологічної наукової школи Подільського регіону загалом та Вінниччини зокрема, чітко та цілком адекватно відображує ключові етапи боротьби з різноманітними захворюваннями, відбиває періоди створення системи охорони здоров'я, що стала однією з найефективніших в Україні.

Перші згадки про інфекційні спалахи на Поділлі датуються ще середньовіччям. Через стратегічне розташування та активні торгові шляхи, територія сучасної Вінниччини часто зазнавала впливу різних епідемій, зокрема чуми, тифу, віспи тощо. Відомо, що навіть у той час серед місцевих лікарів існували методи ізоляції хворих та профілактичних заходів для зменшення поширення інфекцій.

У XIX столітті науковий підхід до вивчення інфекційних хвороб та їх поширення набув більшого значення. Лікарі розпочали впроваджувати практики гігієни, дезінфекції та карантину. Особливо помітним був внесок медиків під час епідемій холери, які доволі часто охоплювали територію України в XIX столітті. Саме в цей час з’являються перші медичні спільноти, що займалися не лише лікуванням, але й вивченням причин поширення інфекцій.

Слід відзначити, що особливу роль у процесі становлення Вінницької епідеміологічної наукової школи відіграв Данило Кирилович Заболотний – видатний український епідеміолог, мікробіолог та інфекціоніст, чия діяльність стала основою для розвитку епідеміології не тільки в Україні, а й в усьому світі. Його наукові відкриття та практична діяльність змінили підхід до процесів профілактики й боротьби з інфекційними захворюваннями, а також заклали серйозні підвалини для створення вітчизняної школи епідеміології.

Д. К. Заболотний присвятив значну частину свого життя вивченню чуми, холери та сифілісу. Завдяки своїм експедиціям до Індії, Маньчжурії, Монголії та до інших регіонів, він зібрав унікальні дані про поширення та патогенез інфекцій, які тоді спричиняли масштабні епідемії. Його праця над вивченням шляхів передачі чуми дозволила зрозуміти важливість профілактичних заходів і розробити нові підходи до боротьби з цією смертельною хворобою.

Після повернення до України Заболотний активно сприяв розвитку науки. У 1928 році він став засновником Інституту мікробіології та епідеміології в Києві, який згодом було названо його іменем. Цей заклад став центром наукових досліджень та підготовки спеціалістів в області інфекційних захворювань. Завдяки цьому підходу багато українських епідеміологів здобули якісну, фундаментальну освіту, а інститут став науковим центром, де розроблялися ефективні на той час методи профілактики та лікування багатьох інфекційних хвороб.

Д. К. Заболотний народився в селі Чоботарка (нині Заболотне) на Вінниччині. Це не лише його батьківщина, але й місце, де він активно впроваджував свої наукові знання на практиці. Данило Кирилович приділяв особливу увагу профілактиці інфекцій у сільських районах, де епідемії поширювались швидко через недостатнє медичне забезпечення. Заболотний організовував кампанії з гігієни, а також розробив та популяризував профілактичні методи, що згодом вплинули на підвищення рівня охорони здоров’я у Вінницькому регіоні.

На превеликий жаль, маловідомим є той факт, що ще в далекому та буремному 1921 році, Данило Кирилович Заболотний був одним з ініціаторів створення в м. Вінниця медичного закладу вищої освіти, який він пропонував назвати на честь Т. Г. Шевченка та чітко відстоював ідею про те, щоб навчання там здійснювалось виключно українською мовою.

Наукові та практичні досягнення Заболотного продовжують впливати на розвиток медицини й сьогодні. Його праці та досвід стали основою для навчальних програм у медичних університетах України, включаючи Вінницький національний медичний університет ім. М. І. Пирогова. Крім того, іменем Заболотного названо село на Вінниччині, Вінницький фаховий медичний коледж, а також Інститут мікробіології і вірусології НАН України.

Завдяки Д. К. Заболотному епідеміологія в Україні перетворилася на наукову дисципліну з високим рівнем досліджень і підготовки спеціалістів. Його підходи до контролю інфекцій залишаються актуальними, особливо в умовах сучасних глобальних викликів.

На початку XX століття із заснуванням Української Народної Республіки та пізніше – радянської влади – відбулася активізація розвитку охорони здоров'я та епідеміології. У 1921 році було створено першу санітарно-епідеміологічну службу в Україні, яка займалася моніторингом та контролем за інфекційними хворобами. Вінниччина, як один із великих регіонів, де часто відбувалися спалахи інфекцій, зокрема тифу та малярії, стала важливим центром для розвитку епідеміології та санітарних заходів. Медичні заклади того часу почали більш активно займатися профілактикою захворювань, а епідеміологи вивчали особливості поширення інфекцій у місцевих умовах.

Після Другої світової війни Вінниця стала одним із центрів медичної освіти завдяки суттєвої активізації діяльності у сфері профілактичної медицини медичного інституту (нині Вінницький національний медичний університет ім. М. І. Пирогова), що сприяло подальшому розвитку епідеміології як науки і важливої галузі практичної діяльності запобіжного змісту. У період активної індустріалізації і урбанізації регіону зросла потреба у створенні системи моніторингу та профілактики інфекційних хвороб. У цей час санітарно-епідеміологічні станції починають діяти у кожному районі, що дозволило контролювати спалахи різних інфекцій.

З моменту здобуття незалежності України у 1991 році епідеміологія на Вінниччині зазнала суттєвих змін. Медичні заклади регіону почали інтегрувати цілком новітні підходи до здійснення контролю інфекцій та співпрацювати з міжнародними організаціями, передусім, такими як ВООЗ та Червоний Хрест.

У наші дні у Вінниці активно функціонує кафедра епідеміології Вінницького національного медичного університету, яка здійснює науково-дослідну та освітню діяльність, а також розробляє стратегії профілактики і боротьби з новими викликами, до числа яких, в першу чергу, слід віднести COVID-19 та інші інфекційні загрози.

Розглядаючи історичний розвиток епідеміологічної науки у стінах Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова необхідно відзначити, що з урахуванням нерозривного зв’язку епідеміології з інфекційними захворюваннями та визначального значення саме цієї групи в загальній структурі тогочасної захворюваності та смертності ще у далекому 1935 році був створений доцентський курс інфекційних хвороб при кафедрі факультетської терапії, а в 1938 році заснована самостійна кафедра інфекційних хвороб, яку очолив лікар-інфекціоніст В.В. Масалов.

Протягом періоду з 1945 по 2004 роки кафедру очолювали: Е. Ф. Гробман (1945-1949 роки), Ф. Ф. Юрчак (1949-1963 роки), Я. П. Латенко (1963-1983 роки).

У 1983 році кафедра інфекційних хвороб була розділена на 2 кафедри, а саме: кафедру інфекційних хвороб № 1 з курсом дитячих інфекцій (завідувач кафедри проф. Я. П. Латенко) та кафедру інфекційних хвороб № 2 з курсом тропічних інфекцій (завідувач кафедри проф. Д. Ф. Кириченко). Проте через 5 років знов було проведено об’єднання двох кафедр в одну, яку з 1988 року по 2004 рік очолював Д. Ф. Кириченко.

З 2004 року кафедру інфекційних хвороб з курсом епідеміології очолювала проф. Л. В. Мороз.

В 2023 році, усвідомлюючи сучасні виклики часу, а саме: зростання потреби в підготовці фахівців з галузі громадського здоров’я та все більше зростаючу роль неінфекційних захворювань у порівнянні з інфекційними в загальній структурі захворюваності та смертності, вченою радою Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова було прийнято рішення про створення самостійної кафедри епідеміології як окремої структури.

Кафедру, з дня її створення і до сьогодні, очолює доц. Д. В. Палій.

Наразі викладацький колектив кафедри є справжнім сплавом молодості та досвіду і включає у свою структуру – завідувача навчальної частини доц. О. О. Войналович, доцентів О. Ф. Шкондіну та О. А. Гайдук, а також асистентів Т. В. Вжецон та Т. В. Шмигельську.

Також поєднували роботу на кафедрі з лікувальною роботою провідні клініцисти м. Вінниці – директор КНП ВОР “Клінічний центр інфекційних хвороб” І. А. Матковський, а нині генеральний директор Вінницького обласного центру контролю та профілактики хвороб, та медичний директор КНП ВОР “Клінічний центр інфекційних хвороб” Г. О. Мохній. З моменту створення, який припав на розпал Російсько-Української війни, на кафедрі працював видомий український військовий, начальник 740 регіонального санітарно-епідеміологічного управління, головний санітарний лікар регіону, полковник медичної служби М. Ю. Олим. Починали свій професійний шлях на кафедрі епідеміології перспективні та амбітні молоді лікарі та вчені – В. В. Матвєєв., Н. М Бондарчук та О. В.  Клопутун.

 

ВІННИЦЬКА БІОЛОГІЧНА НАУКОВА ШКОЛА

 

Кафедра медичної біології була створена у 1934 році ф входила до складу фармацевтичного інституту як окремий структурний підрозділ. З 13 вересня 1934 року кафедра медичної біології продовжила своє існування у складі новоствореного медичного закладу вищої освіти.

 

О.О. Севостьянов

 

Першим завідувачем кафедри був професор О.О. Севостьянов.

Першими асистентами кафедри були: А.У Новицький (вивчав молюски річки південний Буг), М.І. Єльперина, яка почала займатись вивченням опісторхозу, М.В. Івасик, виконував роботу “Практикум з фармакогнозії” (для фармінститутів) і В.Н. Пихтіна, яка в 1940 році захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук на тему: “Pоль кори наднирників у розвитку рефрактерного стану щитоподібної залози”.

Після звільнення Вінниці від німецько-фашистських окупантів у 1944 році завідувачем кафедри була призначена доцент В.Н. Пихтіна.

 

В.Н. Пихтіна

 

Єдиного напрямку наукової роботи на кафедрі не було, хоча проводились надто цікаві дослідження. Так асистент О.О. Власенко вивчала біологію цвітіння первоцвіту і умови накопичення в ньому вітаміну С. Водночас доцент А.Д. Бейкіна та асистент М.В. Івасиком брали участь в створенні фізико-географічного опису м. Хмільника і його околиць. Дещо пізніше колектив починає вивчати питання паразитології. Так, асистент М.В. Івасик вивчав умови поширення гельмінтозів серед населення м. Вінниці. асистент С.А. Худа – особливості  поширення підвидів звичайного і малярійного комарів у Вінницькій області.

 

А.Д. Бейкіна

 

З 1952 року до вересня 1958 року кафедрою завідувала доцент А.Д. Бейкіна

У цей час були виконані роботи з вивчення джуту довгоплідного. Асистент П.Т. Зозуля здійснив санітарно-гідробіологічне вивчення річки Південний Буг на ділянці Хмільник-Сабарів. На території інституту кафедрою була створена ділянка лікарських рослин площею 0,2 га. на ній було представлено до 20 груп рослин, серед яких вітамінні, сечогінні, блювотні, кровозупиняючі, інсектицидні, гіркі, глистогінні, потогінні, в’яжучі та інші рослини – всього більше 130 видів у відкритому ґрунті і більше 60 видів, розміщених в навчальних кімнатах та коридорі.

На жаль, у зв'язку з переслідуванням учених, які були не згодні з поглядами академіка Т.Д.Лисенка, доцент А.Д.Бейкіна була звільнена з інституту.

Обов’язки завідувача кафедри біології в 1958-1959 навчальному році виконував асистент П.Т. Зозуля, який працював на кафедрі з 1939 року.

 

П.Т. Зозуля

 

Впродовж 1959-1963 років завідувачем кафедри біології працював доктор біологічних наук, професор Г.А. Машталер.

 

Г.А. Машталер

 

За його керівництвом колектив кафедри займався розробкою питань вегетативної гібридизації тварин. досліджувався вплив ембріональної тканини організмів на зміни морфогенезу, загоєння ран тощо. Професор Т.А. Машталер працював над темою “Mорфогенетичні зміни сільськогосподарських птахів під впливом тканин зародків інших видів”. проводились роботи з вивчення взаємодії щитоподібної і прищитоподібної залоз,

З 1964 року кафедрою завідував доцент М.А. Палій, який привніс у її наукову діяльність новий напрямок з питань вивчення найнебезпечніших гельмінтозних захворювань людини і тварин (опісторхозу, ехінококозу, трихінельозу), паразитофауни риб, санітарно-гідробіологічного дослідження водойм і різностороннього дослідження осередку опісторхозу в басейні річки Південний Буг.

 

М.А. Палій

 

У 1977 році завідувачем кафедри було обрано доцента М.Г.Поливоду.

 

М.Г. Поливода

 

З того часу наукова робота на кафедрі виконувалася за кількома темами. Зокрема, до 1983 року велися дослідження з вивченню впливу вібрації і шуму на організм, який росте, натомість впродовж 1984-1989 років вивчалися питання схильності до дерматомікозів на основі кореляції з генетичними маркерами.

В 1993 році завідувачем кафедрою обрано доктора біологічних наук, професора Р.П. Піскун.

 

Р.П. Піскун

 

У зв'язку з переходом на нову програму і циклову форму вивчення предмета основні зусилля співробітників спрямовані на оптимізацію навчально-методичної роботи, а основні напрямки наукової діяльності тісно лкреслні провідними розділами навчальної дисципліни “Медична біологія”.

В 2016 році завідувачем кафедрою обрано доктора біологічних наук, старшого наукового співробітника Шкарупу В.М., а в центрі наукових розробок перебували питання медичної генетики.

 

В.М. Шкарупа

 

З грудня 2024 року виконання обов’язків завідувача кафедри покладено на доцента С.С. Хлєстову

 

 

С.С. Хлєстова

 

ВІННИЦЬКА НАУКОВА ШКОЛА МЕНЕДЖМЕНТУ 

 

Кафедра менеджменту та маркетингу створена у 2023 році відповідно до наказу ректора Вінницького національного медичного університету ім. М. І.  Пирогова. Завідувачем кафедри було призначено доктора економічних наук Юлію Олександрівну Головчук.

Організація кафедри менеджменту та маркетингу зумовлена нагальною потребою у підготовці менеджерах нової формації, які володіють сучасними управлінськими навичками, стратегічним мисленням, лідерськими якостями та здатністю до впровадження інновацій. Кафедра готує кваліфікованих фахівців, здатних ефективно управляти організаціями в умовах сучасного бізнес-середовища.

Кафедра активно займається науковими дослідженнями в галузі менеджменту, що сприяє розвитку нових теорій та практик управління. Важливим напрямком її діяльності є й активна співпраця з підприємствами та організаціями, яка забезпечує адекватну підготовку здобувачів до викликів сучасного ринку праці.

Крім того, кафедра менеджменту та маркетингу відіграє ключову роль у формуванні висококваліфікованих управлінських кадрів та розвитку управлінської культури в університетському середовищі.

Керівництво факультету

Директор навчально-наукового Інституту громадського здоров’я, біології, контролю та профілактики хвороб
СЕРГЕТА ІГОР ВОЛОДИМИРОВИЧ
доктор медичних наук, професор


 

Cергета Ігор Володимирович у 1986 році з Дипломом з відзнакою закінчив Вінницький медичний інститут ім. М. І. Пирогова та отримав направлення на наукову роботу на кафедру загальної гігієни та екології, з якою нерозривно пов’язаний весь його трудовий шлях. З серпня 1986 року працює на кафедрі загальної гігієни та екології: спочатку старшим лаборантом, з березня 1987 року – асистентом кафедри, з грудня 1993 року до жовтня 2024 року – завідувачем кафедри. З жовтня 2024 року є Директором навчально-наукового Інституту громадського здоров’я, біології, контролю та профілактики хвороб, професором кафедри загальної гігієни та екології Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова. 

Протягом 1989-1991 років навчався в аспірантурі без відриву від виробництва кафедри гігієни дітей і підлітків Центрального інституту удосконалення лікарів, яку достроково закінчив у жовтні 1991 року, захистивши дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук на тему: “Гігієнічне обґрунтування навчально-тренувального режиму, що сприяє активному формуванню професійно-значущих функцій школярів (на прикладі професії “оператор ЕОМ”)”. У 1994 році йому присвоєно вчене звання доцента.

У жовтні 1996 року захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук на тему: “Гігієнічні основи комплексної системи оптимізації вільного часу підлітків”. У квітні 2001 року Сергеті І. В. присвоєно вчене звання професора.

Сергета І. В. – один із провідних гігієністів нашої країни, талановитий та перспективний науковець, висококваліфікований вчений і педагог, який має визнаний вітчизняною та світовою науковою спільнотою науковий доробок, проводить активну наукову і громадську діяльність. В центрі його наукових інтересів – сучасні проблеми гігієни дітей, підлітків та молоді, психогігієни і психофізіології, університетської гігієни, гігієни та фізіології адаптаційного процесу, профілактичної антропології.

Є автором 1332 наукових та навчально-методичних праць, в тому числі 37 монографії, 14 підручників, 67 навчальних посібників, 11 навчальних програм, 13 патентів, 15 методичних рекомендацій, 30 інформаційних листів та 9 галузевих нововведень.

Має найвищі в країні індекс Хірша (32) та i10-индекс (39) за рубриками Google Scholal: Громадське здоров’я, Гігієна, Гігієна дітей і підлітків.

Впродовж своєї наукової діяльності проф. Сергета І. В. підготував 4 доктора і 20 кандидатів медичних та біологічних наук і докторів філософії (PhD). В теперішній час здійснює керівництво підготовкою 5 дисертацій на здобуття ступеня доктора філософії (PhD).

В 90-х роках у наукових роботах Сергети І. В. обґрунтовані гігієнічні основи комплексного підходу до оцінки стану здоров’я дітей, підлітків та молоді, розроблені гігієнічні принципи оптимізації діяльності учнів сучасної школи в умовах використання нових інформаційних технологій, визначені гігієнічні принципи проведення професійної орієнтації учнів, що засвоюють спеціальності інформаційної сфери. Визначним досягненням та суттєвим внеском Сергети І. В. у теорію та практику сучасної профілактичної медицини слід вважати обґрунтування наукових основ комплексної системи оптимізації вільного часу дітей і підлітків, визначальними елементами якої є наукові принципи раціональної організації позаурочної діяльності, концептуальна модель ефективного використання вільного часу як фактору збільшення соціальної та професійної дієздатності, методи та засоби цілеспрямованого впливу на функціональний стан організму учнів тощо.

На початку 2000-х років в центрі досліджень проф. Сергети І. В. та його учнів перебувають питання психогігієни і психофізіології дітей, підлітків та молоді, гігієни адаптаційного процесу тощо. Зокрема, в циклах наукових робіт, що опубліковані у вітчизняній і закордонній науковій періодиці, розроблена та науково-обґрунтована концепція психогігієнічного впливу на процеси формування, збереження та зміцнення психічного здоров’я дітей і підлітків, головними компонентами якої є: розроблення профілактично-спрямованої методології вивчення психічного здоров’я, визначення адекватних діагностичних підходів до оцінки особливостей особистості дітей і підлітків, обґрунтування профілактичних технологій збереження загальносоматичного здоров’я шляхом зміцнення його психічної складової завдяки використанню різноманітних засобів психогігієнічного впливу на особистість, запровадження системного підходу до проведення процесу прогностичної оцінки стану психічного здоров’я.

Цілий ряд досліджень Вінницької гігієнічної школи вначолі з проф. Сергетою І. В. присвячений розробці надзвичайно вагомих з позицій доказової медицини профілактично-спрямованих інтегральних підходів до оцінки стану соматичного і психічного здоров’я, що передбачають здійснення адекватної оцінки адаптаційних ресурсів організму на підставі застосування комплексних шкал бальної оцінки та інтегральних показників оцінки функціонального стану організму в умовах дії чинників довкілля та соціальних умов життя.

Протягом останніх років в центрі уваги наукових розробок проф. Сергети І. В. перебувають проблеми університетської гігієни: здійснена гігієнічна оцінка особливостей організації навчального процесу в сучасних закладах вищої освіти в умовах використання різних систем (заліково-семестрова, кредитно-модульна тощо) навчання, виявлені особливості навчально-значущої адаптації дівчат і юнаків, визначені закономірності процесів формування особливостей особистості студентів та встановлені індивідуально-значущі фактори ризику щодо формування імовірних відхилень від природного перебігу процесів їх розвитку, науково-обґрунтовані програми психофізіологічного впливу на організм та психогігієнічної корекції процесів формування особливостей особистості студентів у структурі здоров’язберігаючих технологій, науково обґрунтовані гігієнічні нормативи рухової активності студентської молоді тощо.

З початком повномасштабного вторгнення в Україну країни-агресора ще одним важливим напрямком наукових досліджень проф. Сергети І. В. стало обґрунтування психофізіологічних основ розроблення профілактичних і реабілітаційних програм запобігання та діагностики стрес-асоційованих захворювань військовослужбовців Збройних Сил України.

Приймав активну участь у волонтерських проектах і програмах гуманітарної допомоги, ініційованих громадськими організаціями та спрямованих на підтримку військовослужбовців Збройних Сил України, підготовці науково-обґрунтованих рекомендацій щодо запобігання впливу асоційованих зі стресом захворювань на психофізіологічний стан операторів безпілотних авіаційних комплексів, розробці медико-біологічних основ комплексних програм реабілітації осіб, постраждалих внаслідок військових дій,  тощо.

Різноманітність та надзвичайно широкий спектр наукових інтересів проф. Сергети І. В. підкреслюють його роботи в галузі громадського здоров’я, профілактичної антропології, медичної психології, охорони праці і культури безпеки в медичній галузі, історії гігієнічної науки Вінниччини, що засвідчують як високий рівень його наукової зрілості, так і потужний потенціал вченого.

 Впродовж 2004-2008 років проф. Сергета І. В. був науковим координатором спільних наукових проектів Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова та Мiжнародного центру освiти у галузi охорони здоров’я iм. Дж. Спаркмана і Мiжнародного центру навчальних і науково-дослiдних програм Фогартi Унiверситету штату Алабама (м. Бiрмiнгем, США).

У 2020 році пройшов конкурс та обраний до складу учасників міжнародного проекту Американських Рад “Ініціатива академічної доброчесності та якості освіти” (Academic Integrity and Quality Initiative – Academic IQ), якій успішно закінчив, отримавши відповідний сертифікат у 2022 році. В 2021 році пройшов науково-педагогічне стажування “Інноваційні стратегії розвитку медичної освіти в Україні та країнах ЄС” на базі Люблінського медичного університету (м. Люблін, Республіка Польща).

З 2022 року – член робочої групи з реалізації проекту “Universities-Communities: Strengthening Cooperation” (UNICOM) з розвитку потенціалу вищої освіти за програмою ERASMUS-EDU-2022-CBHE за підтримки Європейського Союзу. За безпосередньою його участю створений та започаткув свою діяльність UNICOM-центр громадського здоров’я закладу вищої освіти.

Проф. Сергета І. В. вдало поєднує активну наукову та навчальну діяльність з організаційно-громадською діяльністю. Є членом редакційних колегій і редакційних рад журналів: “Довкілля та здоров’я”, “Public Health Journal”, Вісник Вінницького національного медичного університету”, “Актуальні проблеми транспортної медицини: навколишнє середовище; професійне здоров’я; патологія”, “Scientific World Journal” (Bulgaria), “Modern engineering and innovative technologies”  (Germany)” та збірників наукових праць: “Гігієна населених місць” і “Актуальні проблеми профілактичної медицини”. Був членом редакційних колегій журналів: “Вiomedical and biosocial anthropology” (Польща-Україна) (2000-2022) та “Педагогіка безпеки” (2010-2024). З 2002 по 2005 роки – голова методичної ради університету з медико-теоретичних дисциплін. З 2004 по 2009 роки – проректор з наукової роботи Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова. Протягом 2006-2007 років був членом координаційної науково-методичної ради з питань післядипломної освіти МОЗ України.

В теперішній час проф. Сергета І. В. є членом Вченої ради університету та ради медичних факультетів № 1 і № 2, гарантом освітньо-наукової програми за спеціальністю 229 “Громадське здоров’я”, членом ради університету по роботі з іноземними студентами, членом конкурсної комісій університету, членом групи посилення з розвитку медичної науки університету, членом координаційної комісії університету у сфері інтелектуальної власності та академічного плагіату, членом методичної ради з медико-теоретичних дисциплін університету, членом ряду робочих проєктних груп з розроблення освітньо-професійних та освітньо-наукових програм університету, заступником Голови комітету фахової експертизи “Гігієна; організація охорони здоров’я” ліцензійних іспитів “Крок 2. Загальна лікарська підготовка” Державної організації “Центр тестування професійної компетентності фахівців з вищою освітою напрямів підготовки “Медицина” і “Фармація” при МОЗ України”, експертом МОН України із підготовки пропозицій щодо пріоритетних напрямів науково-технологічного розвитку України на 2021-2030 роки, членом Експертно-координаційної ради НАМН України з питань реалізації завдань і заходів Державної цільової соціальної програми “Молодь України”, членом обласної міжвідомчої робочої групи щодо профілактики неінфекційних захворювань Вінницької обласної державної адміністрації, членом Наукової ради Вінницької обласної організації Всеукраїнської екологічної ліги, членом Президії наукового товариства гігієністів України, членом бюро Колегії психофізіологів Національної медичної палати України, головою відокремлених підрозділів ГО “Українська асоціація громадського здоров’я” і Всеукраїнської асоціації науковців і лікарів з професійної патології та гігієни праці у Вінницькій області, членом ГО “Всеукраїнська асоціація фахівців з громадського здоров՚я”, вченим секретарем Міжнародної академії інтегративної антропології.

З 2024 року є співголовою Комісії з комплексного санітарно-гігієнічного регламентування в галузі гігієни дітей та підлітків Комітету з питань гігієнічного регламентування МОЗ України. Експерт УкрІНТЕІ.

Протягом 2004-2010 років Сергета І. В. був членом експертної ради ВАК України з профілактичної медицини, впродовж 2014-2015 років – членом експертної ради ДАК МОН України з профілактичної медицини. Протягом 2002-2004 років та з травня 2011 року до грудня 2021 року був членом спеціалізованої вченої ради з захисту докторських та кандидатських дисертацій Д 26.604.01 при ДУ “Інститут громадського здоров’я ім. О. М. Марзєєва НАМН України”, з 2018 року до грудня 2021 року – членом спеціалізованої вченої ради з захисту докторських та кандидатських дисертацій Д 26.003.01 при Національному медичному університеті ім. О. О. Богомольця МОЗ України, з 2003 року по 2014 рік – членом спеціалізованої вченої ради з захисту докторських та кандидатських дисертацій Д 05.600.02 при Вінницькому національному медичному університеті ім. М. І. Пирогова. З грудня 2022 року є членом постійно-діючої спеціалізованої вченої ради з присудження наукового ступеня доктора наук Д 26.003.01 при Національному медичному університеті ім. О. О. Богомольця МОЗ України. З лютого 2023 року є членом постійно-діючої спеціалізованої вченої ради з присудження наукового ступеня доктора наук Д 26.604.01 при ДУ “Інститут громадського здоров’я ім. О. М. Марзєєва НАМН України”.

Протягом 2020-2025 років був Головою 6 разових спеціалізованих рад та офіційним опонентом 2 разових спеціалізованих рад з присудження ступеня доктора філософії (PhD).

За активну наукову, навчальну і громадську діяльність, розв’язання актуальних наукових проблем, що мають вагоме теоретичне та практичне значення, має подяки Прем’єр-міністра України та Голови ВАК України, нагороджений Почесними грамотами НАМН і МОЗ України, Вінницької обласної державної адміністрації та Вінницької міської ради, удостоєний премії НАМН України у галузі профілактичної медицини за монографію: “Організація вільного часу та здоров’я школярів”.

 

Заступник директора навчально-наукового Інституту громадського здоров’я,біології, контролю та профілактики хвороб
СТОЯН НАТАЛІЯ ВІКТОРІВНА
кандидат медичних наук, доцент

 


Стоян Наталія Вікторівна у 2010 році закінчила з відзнакою Вінницький національний медичний університет ім. М. І. Пирогова. Впродовж 2010-2012 років навчалась в інтернатурі за фахом “Терапія”.

З 2010 року працює на кафедрі загальної гігієни та екології – спочатку на посаді старшого лаборанта кафедри, а з 2012 року – на посаді асистента кафедри.

В 2016 році захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук на тему: ”Наукове обґрунтування психогігієнічних основ здоров'язберігаючих технологій у вищих навчальних закладах”

З 2019 році присвоєно звання доцента кафедри загальної гігієни та екології

У 2019 році пройшла науково-педагогічне стажування: “New and innovative teaching methods in medizine” NR 37/01/2019. Medical Universitety of Lublin. Poland Lublin. Mai 13-31, 2019. У 2013 році – підвищення кваліфікації за програмою «Методика викладання та організація методичної роботи» на базі Національного фармацевтичного університету.

Проводить практичні заняття зі студентами і аспірантами, в тому числі із іноземними студентами, які навчаються англійською мовою. Має сертифікат B2.

Є автором понад 120 наукових публікацій (в тому числі цілого ряду статей, які представлені у виданнях, що включені до міжнародних наукометричних баз Scopus, Web of Science), а також співавтором двох монографій.

Є відповідальною за наукову роботу кафедри загальної гігієни та екології і відповідальним виконавцем планової науково-дослідної роботи: “Особливості функціональних можливостей і адаптаційних ресурсів організму, стану здоров’я та якості життя учнівської і студентської молоді за умов впровадження інноваційних підходів до організації навчальної діяльності: сучасні підходи до комплексної гігієнічної діагностики, психофізіологічної і психогігієнічної корекції та прогностичної оцінки” (№ Державної реєстрації 0122U000103, 2022-2026 рр.).

Член громадської організації “Українська асоціація громадського здоров’я”, а також наукового товариства гігієністів України.

Основні напрямки наукової діяльності:

•   розробка та наукове-обґрунтування методики гігієнічної оцінки організації навчального процесу в сучасному закладі вищої освіти;

•   розроблення, наукове обґрунтування та впровадження у діяльність закладів охорони здоров’я і вищої медичної освіти заходів щодо формування здоров’язберігаючого навчального середовища;

•   створення методики комплексної оцінки здоров’язберігаючого потенціалу навчальної та позанавчальної діяльності сучасних студентів.

 

 

Інспектор навчально-наукового Інституту громадського здоров’я, біології,контролю та профілактики хвороб
ГРИНЬ ВАЛЕРІЯ ДМИТРІВНА

 


 

Гринь Валерія Дмитрівна в 1992 році після закінчення навчання у Вінницькому комерційному коледжі за спеціальністю “Організація кооперативної торгівлі і товарознавство товарів народного споживання” отримала спеціальність – товарознавець-організатор.

З 2 листопада 1992 року по 29 грудня 2018 року перебувала на військовій службі у в Збройних Силах України.

Ветеран Збройних Сил України з 2019 року.

Протягом періоду з 4 жовтня 1996 року по 23 грудня 1996 року пройшла курси підвищення кваліфікації у Вінницькому відділенні Українського освітнього центру менеджменту та підприємництва за спеціальністю “Оператори та користувачі персональних комп’ютерів”.

У 2012 році після закінчення Вінницького навчально-наукове-виробниче об’єднання “Комплекс-1” здобула спеціальність – адміністратор.

Впродовж періоду з 21 лютого 2021 року по 5 червня 2021 року пройшла навчання у Вінницькому національному технічному університеті за проектом “Норвегія-Україна” згідно із навчальним напрямком – підприємництво та інформаційні технології в бізнесі.

З жовтня 2024 року працює інспектором навчально-наукового Інституту громадського здоров’я, біології, контролю та профілактики хвороб Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова.

Бази практик

Сторінка в розробці

Виробнича практика

Положення про практичну підготовку здобувачів вищої освіти у Вінницькому національному медичному університеті ім. М. І. Пирогова зі спеціальності «Менеджмент»

 

Положення про організацію виробничої та переддипломної практики здобувачів освіти зі спеціальності "Громадське здоровʼя" другого (магістерського) рівня вищої освіти для очної та заочної форм навчання

 

Про організацію виробничої та переддипломної практики здобувачів освіти зі спеціальності "Громадське здоровʼя" другого (магістерського) рівня вищої освіти для очної та заочної форм навчання (методичні рекомендації)

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРОХОДЖЕННЯ ВИРОБНИЧОЇ ПРАКТИКИ здобувачами другого (магістерського) рівня вищої освіти освітньо-професійної програми «Менеджмент в охороні здоровʼя» спеціальності 073 «Менеджмент» галузі знань 07 «Управління та адміністрування»

Вибіркові дисципліни студенту

1 Б

І. Алгоритм вибору дисципліни здобувачем

  1. Знайти в таблиці кількість кредитів ECTS та відповідну кількість дисциплін, яку Ви повинні виконати за навчальний рік за дисциплінами вільного вибору
  2. У каталозі вибіркових дисциплін вибрати пропозиції на відповідний навчальний рік. Так, здобувачі 1-го року протягом першого семестру першого року навчання (вересень) обирають на перший навчальний рік (5 вибіркових навчальних дисциплін), протягом другого семестру першого року навчання (березень-квітень) обирають на другий навчальний рік (5 вибіркових навчальних дисциплін).
  3. Перед остаточним вибором дисципліни слід ознайомитись з презентаціями та силабусами обраних вибіркових дисциплін на сайтах кафедр.
  4. Під час проведення анкетування необхідно відмітити вибрані Вами дисципліни в Google-формі.
  5. Після опрацювання результатів анкетування навчально-науковий Інституту громадського здоров’я, біології, контролю та профілактики хвороб сформує групи для проходження вибіркових дисциплін на наступний навчальний рік.
  6. Більш детально щодо умов вибору та порядку зарахування на дисципліни вільного вибору – в «Положенні про порядок та умови обрання вибіркових дисциплін у ВНМУ ім. М.І. Пирогова» (сайт ВНМУ, вкладка «Основні документи»).

Алгоритм дій:

  • визначити кількість дисциплін на наступний рік
  • подивитись каталог і вибрати пропозиції
  • подивитись анотації на сайтах – переконатись, що це «Ваше»
  • відмітити «вподобання» в анкеті (Google -формі)

2. Таблиця розподілу кредитів ECTS. Спеціальність І9 «Громадське здоров’я»

Рік навчання Код
навчальної дисципліни		 Кількість кредитів ECTS за навчальний рік Кількість кредитів за  1 ВК Кількість дисциплін на навчальний рік
1-й ВК 15 3,0 5
2-й ВК 15 3,0 5

 

3. Вибіркові компоненти ОПП «Громадське здоров’я» 1 КУРС (15 Кредитів)

1 КУРС (15 КРЕДИТІВ) – вибрати 5 ВК
КОД НАЗВА ВИБІРКОВОЇ ДИСЦИПЛІНИ КРЕДИТИ
ECTS		 КАФЕДРА ПОСИЛАННЯ НА САЙТ КАФЕДРИ
BK 1.1 Публічне мовлення: як стати успішним спікером 3,0 Кафедра українознавства https://vnmu.edu.ua/кафедра-українознавства
BK 1.2 Основи економічних теорій 3,0 Кафедра філософії та суспільних наук https://vnmu.edu.ua/кафедра-філософії
BK 1.3 Основи профілактики залежностей 3,0 Кафедра психіатрії, наркології та психотерапії https://www.vnmu.edu.ua/кафедра психіатрії, наркології та психотерапії
BK 1.4 Біохімія харчування 3,0 Кафедра біохімії ім. проф. О.О. Пентюка https://vnmu.edu.ua/кафедра-біохімії-та-загальної-хімії
BK 1.5 Актуальні питания діетології та нутриціології 3,0 Кафедра загальної гігієни та екології https://vnmu.edu.ua/кафедра-загальної-гігієни-та-екології
BK 1.6  Сучасні лікувально-профілактичні стратегії при вірус-асоційованих пандеміях 3,0 Кафедра епідеміології  https://vnmu.edu.ua/кафедра епідеміології
BK 1.7  Профілактика сезонних захворювань та захворювань, які регулюються міжнародними медико-соціальними правилами 3,0  Кафедра фармації
Кафедра загальної гігієни та екології 		 https://vnmu.edu.ua/кафедра-фармації
https://vnmu.edu.ua/кафедра-загальної-гігієни-та-екології
BK 1.8  Політична культура та суспільна діяльність у громадському здоров'ї 3,0  Кафедра філософії та суспільних наук  https://vnmu.edu.ua/кафедра-філософії
BK 1.9 Військова гігієна 3,0 Кафедра загальної гігієни та екології https://vnmu.edu.ua/кафедра-загальної-гігієни-та-екології
BK 1.10 Історія медицини та громадського здоров'я 3,0  Кафедра соціальної медицини та ООЗ https://vnmu.edu.ua/кафедра соціальної медицини та організації охорони здоров'я
https://vnmu.edu.ua/кафедра-cуспільних наук
BK 1.11 Основи здорового способу життя 3,0 Кафедра спортивної медицини, фізичного виховання та реабілітації https://vnmu.edu.ua/кафедра-фізвиховання
Всього за 1 курс 15

2 Б

І. Алгоритм вибору дисципліни здобувачем

  1. Знайти в таблиці кількість кредитів ECTS та відповідну кількість дисциплін, яку Ви повинні виконати за навчальний рік за дисциплінами вільного вибору
  2. У каталозі вибіркових дисциплін вибрати пропозиції на відповідний навчальний рік. Так, здобувачі 1-го року протягом першого семестру першого року навчання (вересень) обирають на перший навчальний рік (5 вибіркових навчальних дисциплін), протягом другого семестру першого року навчання (березень-квітень) обирають на другий навчальний рік (5 вибіркових навчальних дисциплін).
  3. Перед остаточним вибором дисципліни слід ознайомитись з презентаціями та силабусами обраних вибіркових дисциплін на сайтах кафедр.
  4. Під час проведення анкетування необхідно відмітити вибрані Вами дисципліни в Google-формі.
  5. Після опрацювання результатів анкетування навчально-науковий Інституту громадського здоров’я, біології, контролю та профілактики хвороб сформує групи для проходження вибіркових дисциплін на наступний навчальний рік.
  6. Більш детально щодо умов вибору та порядку зарахування на дисципліни вільного вибору – в «Положенні про порядок та умови обрання вибіркових дисциплін у ВНМУ ім. М.І. Пирогова» (сайт ВНМУ, вкладка «Основні документи»).

Алгоритм дій:

  • визначити кількість дисциплін на наступний рік
  • подивитись каталог і вибрати пропозиції
  • подивитись анотації на сайтах – переконатись, що це «Ваше»
  • відмітити «вподобання» в анкеті (Google -формі)

2. Таблиця розподілу кредитів ECTS. Спеціальність І9 «Громадське здоров’я»

Рік навчання Код
навчальної дисципліни		 Кількість кредитів ECTS за навчальний рік Кількість кредитів за  1 ВК Кількість дисциплін на навчальний рік
1-й ВК 15 3,0 5
2-й ВК 15 3,0 5

 

3. Вибіркові компоненти ОПП «Громадське здоров’я» 2 КУРС (15 Кредитів)

2 КУРС (15 КРЕДИТІВ) – вибрати 5 ВК
КОД НАЗВА ВИБІРКОВОЇ ДИСЦИПЛІНИ КРЕДИТИ
ECTS		 КАФЕДРА ПОСИЛАННЯ НА САЙТ КАФЕДРИ
BK 2.1 Біоетичні та медико-правові основи наукових досліджень 3,0 Кафедра загальної хірургії https://vnmu.edu.ua/кафедра-загальної-хірургії
BK 2.2 Дизайн та презентація наукового дослідження 3,0 Кафедра стоматології дитячого віку https://vnmu.edu.ua/кафедра соціальної медицини та організації охорони здоров'я
https://www.vnmu.edu.ua/кафедра-стоматології-дитячого-віку
BK 2.3 Захист прав та інтересів медичних та фармацевтичних працівників. Юридична відповідальність у сфері професійної діяльності 3,0 Кафедра судової медицини та права https://vnmu.edu.ua/кафедра судової медицини та права
BK 2.4 Організація роботи з ліквідації наслідків надзвичайних станів 3,0 Кафедра медицини катастроф та військової медицини https://vnmu.edu.ua/кафедра медицини катастроф та військової медицини (emergency.vnmu.edu.ua)
BK 2.5 Технології фізичної реабілітації та фізіотерапії у громадському здоров’ї 3,0 Кафедра спортивної медицини, фізичного виховання та реабілітації https://vnmu.edu.ua/кафедра-фізвиховання
BK 2.6  Педагогіка 3,0 Кафедра педагогіки та психології  https://vnmu.edu.ua/кафедра педагогіки та психології
BK 2.7  Фармакоекономіка 3,0  Кафедра соціальної медицини та ООЗ  https://vnmu.edu.ua/кафедра соціальної медицини та організації охорони здоров'я
https://vnmu.edu.ua/кафедра-cуспільних наук 
BK 2.8  Контрацепція як складова збереження репродуктивного здоров’я населення 3,0   Кафедра акушерства і гінекології №1 https://vnmu.edu.ua/кафедра-акушерства-і-гінекології-1
BK 2.9 Польова епідеміологія 3,0 Кафедра епідеміології https://vnmu.edu.ua/Кафедра епідеміології
BK 2.10 Контроль алергенів довкілля 3,0 Кафедра фармації https://vnmu.edu.ua/кафедра-фармації
BK 2.11 Проблеми людей похилого віку у громадському
здоров”і та сучасні підходи до ïx вирішення		 3,0 Кафедра пропедевтики внутрішніх захворювань https://vnmu.edu.ua/кафедра-внутрішньої-та-сімейної-медицини
Всього за 2 курс 15

1 М

1 курс, другий (магістерський) рівень

І. Алгоритм вибору дисциплін здобувачем на 2-й семестр 1-го курсу

  1. У каталозі вибіркових дисциплін вибрати дисципліни на наступний навчальний семестр. Здобувачі 1-го курсу магістерського рівня обирають навчальні дисципліни, які будуть вивчати у 2 семестрі.
  2. Перед остаточним вибором дисципліни – ознайомитись з презентаціями та силабусами вибіркових дисциплін на сайтах відповідних кафедр.
  3. При анкетуванні відмітити вибрані Вами 4 дисципліни в Гугл-формі.
  4. Після опрацювання результатів анкетування деканат сформує групи для проходження вибіркових дисциплін на наступний навчальний семестр.
  5. Більш детально щодо умов вибору та порядку зарахування на дисципліни вільного вибору – в «Положенні про порядок та умови обрання вибіркових дисциплін у ВНМУ ім. М.І. Пирогова» (сайт ВНМУ, вкладка «Основні документи»).

Алгоритм дій:

  • визначити кількість вибіркових компонент (дисциплін) на наступний семестр;
  • ознайомитись з каталогом вибіркових дисциплін на сайті Інституту у розділі «Вибіркові курси» і обрати вибіркові компоненти (дисципліни);
  • ознайомитись із силабусами та презентаціями на сайтах відповідних кафедр;
  • відмітити 4 вибіркові компоненти (дисципліни) в анкеті (Гугл-формі). https://surl.li/vertbn

Таблиця розподілу кредитів ECTS. 
Спеціальність D3 «Менеджмент»

Рік навчання Код
(в кат.)		 Кількість кредитів ECTS за навч. рік Кількість кредитів за  1 ВК Кількість дисциплін на навчальний рік
1-й (магістр) ВК 12 3,0 4
ВК – вибіркова компонента (дисципліна)

ІІ. Вибіркові компоненти ОПП «Менеджмент в охороні здоровʼя»

1 КУРС (12 КРЕДИТІВ) – вибрати (4 ВК)
Код Назва вибіркової дисципліни Кредити
ECTS		 Кафедра Посилання на сайт кафедри
ВК 1.1 Публічна комунікація: як стати успішним спікером 3,0 Кафедра менеджменту та маркетингу https://surl.li/npityo
ВК 1.2 Статистика в охороні здоров’я 3,0 Кафедра соціальної медицини та організації охорони здоров’я https://surli.cc/ovcpht
ВК 1.3 Менеджмент та лідерство в охороні здоровʼя 3,0 Кафедра соціальної медицини та організації охорони здоров’я https://surli.cc/ovcpht
ВК 1.4 Клінічний аудит 3,0 Кафедра менеджменту та маркетингу https://surl.li/npityo
ВК 1.5 Якісні методи досліджень в охороні здоров’я 3,0 Кафедра менеджменту та маркетингу https://surl.li/npityo
ВК 1.6 Прикладні методи економічного аналізу в медицині 3,0 Кафедра менеджменту та маркетингу https://surl.li/npityo
ВК 1.7 Електронна охорона здоровʼя 3,0 Кафедра менеджменту та маркетингу https://surl.li/npityo
ВК 1.8 Стратегії ЗОЗ на ринку медичних послуг 3,0 Кафедра менеджменту та маркетингу https://surl.li/npityo
ВК 1.9 Особистий бренд 3,0 Кафедра менеджменту та маркетингу https://surl.li/npityo
ВК 1.10 Дизайн та презентація наукового дослідження 3,0 Кафедра філософії та суспільних наук https://surl.li/fvjkvl
ВК 1.11 Педагогіка вищої школи в медичній сфері 3,0 Кафедр педагогіки та психології https://surl.li/utgitb
ВК 1.12 Соціологія в сфері охорони здоров’я 3,0 Кафедра філософії та суспільних наук https://surl.li/fvjkvl
ВК 1.13 Реформи та стабільне фінансування охорони здоров’я 3,0 Кафедра соціальної медицини та організації охорони здоров’я https://surli.cc/ovcpht
ВК 1.14 Правова охорона інтелектуальної власності 3,0 Кафедр судової медицини та права https://surl.li/daevuw

2 М

2 курс, другий (магістерський) рівень

І. Алгоритм вибору дисциплін здобувачем на 3-й семестр 2-го курсу

  1. У каталозі вибіркових дисциплін вибрати дисципліни на наступний навчальний семестр. Здобувачі 1-го курсу магістерського рівня обирають навчальні дисципліни, які будуть вивчати у 3 семестрі.
  2. Перед остаточним вибором дисципліни – ознайомитись з презентаціями та силабусами вибіркових дисциплін на сайтах відповідних кафедр.
  3. При анкетуванні відмітити вибрані Вами 3 дисципліни в Гугл-формі.
  4. Після опрацювання результатів анкетування деканат сформує групи для проходження вибіркових дисциплін на наступний навчальний семестр.
  5. Більш детально щодо умов вибору та порядку зарахування на дисципліни вільного вибору – в «Положенні про порядок та умови обрання вибіркових дисциплін у ВНМУ ім. М.І. Пирогова» (сайт ВНМУ, вкладка «Основні документи»).

Алгоритм дій:

  • визначити кількість вибіркових компонент (дисциплін) на наступний семестр;
  • ознайомитись з каталогом вибіркових дисциплін на сайті Інституту у розділі «Вибіркові курси» і обрати вибіркові компоненти (дисципліни);
  • ознайомитись із силабусами та презентаціями на сайтах відповідних кафедр;
  • відмітити 3 вибіркові компоненти (дисципліни) в анкеті (Гугл-формі).  https://surl.li/polyrv

Таблиця розподілу кредитів ECTS.
Спеціальність 073 «Менеджмент»

Рік навчання Код
(в кат.)		 Кількість кредитів ECTS за навч. рік Кількість кредитів за  1 ВК Кількість дисциплін на навчальний рік
2-й (магістр) ВК 7,5 2,5 3
ВК – вибіркова компонента (дисципліна)

Вибіркові компоненти ОПП «Менеджмент в охороні здоровʼя»

2 КУРС (7,5КРЕДИТІВ) – вибрати (3 ВК)
Код Назва вибіркової дисципліни Кредити ECTS Кафедра Посилання на сайт кафедри
ВК 2.1 Соціальна фармація 2,5 Кафедра соціальної медицини та організації охорони здоров’я https://surli.cc/ovcpht
ВК 2.2 Фармацевтичний менеджмент та маркетинг 2,5 Кафедра менеджменту та маркетингу https://surl.li/npityo
ВК 2.3 Міжнародний менеджмент 2,5 Ка федра менеджменту та маркетингу https://surl.li/npityo
ВК 2.4 Гендерна політика у сфері охорони здоров’я 2,5 Кафедра менеджменту та маркетингу https://surl.li/npityo
ВК 2.5 Лідерство, етика та соціальна відповідальність медичного бізнесу 2,5 Кафедра менеджменту та маркетингу https://surl.li/npityo
ВК 2.6 Міжнародний маркетинг 2,5 Кафедра менеджменту та маркетингу https://surl.li/npityo
ВК 2.7 Конкурентний маркетинг 2,5 Кафедра менеджменту та маркетингу https://surl.li/npityo
ВК 2.8 Адвокація в охороні здоров’я 2,5 Кафедра менеджменту та маркетингу https://surl.li/npityo
ВК 2.9 Захист прав та інтересів медичних та фармацевтичних працівників. Юридична відповідальність у сфері професійної діяльності 2,5 Кафедра судової медицини та права https://surl.li/daevuw
ВК 2.10 Правові засади створення та провадження власного медичного бізнесу 2,5 Кафедра судової медицини та права https://surl.li/daevuw
ВК 2.11 Договірне право в охороні здоров’я 2,5 Кафедра судової медицини та права https://surl.li/daevuw